Zodiacs

Розділ 2, Альпи

- Доню, подзвониш або напишеш мені коли приїдеш, бо я переживатиму,- сказала мама.

- Добре, хоча я всеодно не розумію навіщо мені туди,- відповіла я.

- Це лише на благо тобі. Принаймні я так думаю...- запала тиша, але через декілька секунд мама заговорила,- давай хутчіш, а то запізнишся. То ж не забудь подзвонити.

- Добрее. Все, бувай,- обнявши маму я побігла на вулицю.

- Бувай. Я тебе люблю,- сказала мама і закрила двері.

Я почала швидко бігти, бо розуміла що не встигаю на автобус через довге прощання. В мене залишалися лічені хвилини, але все- таки я встигла. Сівши на своє місце, я одразу ж витягнула телефон, щоб подзвонити Єві:

- Алло, привіт. Слухай, тут таке діло..- почала я, але мене перервали.

- Ви не могли б, трохи посунутися, а то мали місця,- до мене звернувся великий опецькуватий чоловік, який на превеликий жаль мав місце поряд з моїм.

- Так, звичайно,- і я посунулася, "от ще не вистачає, цілу дорогу їхати поряд з якимось свинтусом, який забирає ще й половину мого місця."- подумала я, але потім згадала що я ще говорю з Євою.

- Вибач, то ж...- продовжила я.

- От скажи мені будь ласка, якого фіга ти не на парах?- розлючина кричала мені в трубку Єва.

- Ну та тому я тобі дзвоню, щоб пояснити,- тепер вже розлютилася я,- тут дуже складна і довга історія, яку я сама не розумію. Але я потім тобі все розкажу. Зараз я їду в Австрію, тому декілька днів мене не буде. Проошу, прикрий мене!

- Океей, я ніфіга не второпала, але ти пообіцяла мені все розказати, тому ловлю тебе на слові. Я постараюся тебе прикрити, але не обіцяю тебе захистити від "бабулькі 2.0".

" Бабулька 2.0" це наша викладачка з математики.

- Дякую і за це. Добре, мені вже треба їхати, тому бувай. Не вмри, поки мене не буде.

- Ахаха... тобі того ж самого. Удачі!- на тому і скінчилася наша розмова.

Якби я лиш тоді знала, що слова "не вмри" будуть такі важливі для мене в майбутньому.