Табір з вампірами

Розділ 13

            *Кріс*

Як у мене болить голова. Таке відчуття ніби по ній молотком били, але не в цьому діло. Мені дуже важко відкрити очі, таке відчуття ніби вони залиті цементом. Але мені необхідно їх відкрити...

І знаєте, у мене вийшло, я відкрила очі. Але краще б я їх не відкривала, тому що сонце б'є мені прямо в очі, і вони починають у мене трохи пекти. Скажіть мені що тут відбувається?

Покліпавши, я призвичаїлася до такого яскравого світла. Напевне зараз обід і я в медичному секторі. Просто КЛАС. 

У мене таке відчуття ніби шия затерпла, хотіла розімнути її рукою, але відчуваю бинт. Тепер я точно нічого не розумію. Ще й пити так хочеться, якщо я зараз не знайду води то помру. Озираюся довкола і розумію що води тут нема. Ну що за кімната в якій немає води. І горло як на зло болить. Треба попробувати встати...

З першого разу у мене вийшло лише сісти на ліжко. Ну хоча б щось.

Так, друга спроба, і в мене вийшло. Нарешті. 

Йти набагато легше ніж я думала. Тягнуся рукою до ручка дверей і переді мною відкриваються двері, ще б трохи і ці двері проїхалися б по моїй голові. Але добре що я відхилилася моментально але в цьому є і мінус я занадто похилилася і зараз я падаю на підлогу. Але як ви напевне здогадалися я не відчула смачного приземлення спиною об землю. І кого я бачу, перед моїми очима стоїть  Джо. Так ,саме так, мені не привиділося, перед моїми очима стоїть Джо і тримає мене біля полу. Ну це вже хоча б щось. Не знаю радіти мені чи ні що це не Том. Але ви напевне думаєте "це ж він тебе вкусив". Але від тієї ситуації яка була треба брати урок. Я рада що залишилася жива, хоча здається мені я вже могла б лежати на землі мертва без жодної краплі крові...

Я саме зрозуміла, не хочу я води ні грама, хочу чогось теплішого... крові

Що він зі мною зробив? Невже він мене заразив? Ні, ні, ні цього не може бути. Але що я за егоїстка, у мене від подруги жодного живого місця не залишилося, а я тут про себе думаю. Яка я після цього подруга!

- Відпусти мене!

- Добре, тільки не панікуй!

- Відійди від мене!

- Та я відійду. Але дай я все поясню.

- Де Том?

- Він біля Мері

- Що він там робить?

- Чекає коли вона прокинеться

- Але чому саме він?

- Давай я його покличу і він все сам тобі пояснить?

- Добре, тільки скажи що там з Мері, останній раз коли я її бачила від неї живого місця не залишилося,- від того що для мене це важка ситуація, я не помітила як пішли у мене сльози.

- Я не стримав себе, у мене з самого народження проблеми з контролем. А коли ви з'явилися, ситуація стала ще гіршою. Хоча я здивований що всі інші поводилися нормально, хах, але я вже відійшов від теми. Так от коли я побачив Мері мене ніби переключило, я не хотів їй зашкодити,чесне слово.В мене щось типу рубильника, коли переключаюся тоді я це не я. Я все сам пам'ятаю дуже погано, у мене картинка ніби сильно розмита була. Я не розумів що відбувається, що взагалі було навкруги, я був як у вакуумі. Єдине що я відчував так це було тіло Мері. На той момент я хотів сам себе вбити...- не встиг він договорити як сюди заходить Том

- Джо вийди...

_________________________________________________