Табір з вампірами

Розділ 9.

-Можливо сходимо десь погуляємо?

-Звичайно, але для початку треба щось перекусити, ти ж нічого не їла після сніданку, та ще й напевне захворіла.

Я хотіла встати, але його руки лягла мені на талію, не дозволили мені піднятися.

Чесно кажучи іноді я його не розумію, сам же ж тільки що сказав що ми йдемо, а тут не відпускає.

- Том ти чого? Відпусти

- Ти прийняла рішення?

- Так, я думала над цим...

- І?

- Ти ж знаєш мою відповідь, навіщо питаєш?

- Я хочу почути це від тебе.

- Ну якщо так... Добре я згідна попробувати

- Це... - я його перебила

- Але якщо щось не буде виходити то ми розійдемося

- Цього не буде. Я тобі обіцяю. - він наблизився до мене і я побачила в його очах маленьких бісиків. Мені кінець...

          *Том*

Ви не уявляєш як важко утриматися, мені хочеться її крові, губ та тіла. Взагалі всю до кінця. Це вперше в мене таке. Ніколи нікого я так не хотів, як її. Здається я сходжу з розуму. Вам так не здається?
Хоч я і живу достатньо довго але такого точно ніколи не відчував.

Вона для мене ідеал...

Так треба брати себе в руки,але самоконтроль вирішив помахати мені рукою на прощання і поїхати на Мальдіви відпочивати на невизначений час. Як "вчасно" це трапилося...

          *Емілі*

Я з Алексом вирішили піти в столову, але туди ми дійшли лише на вечір, а все тому що комусь захотілося погуляти чим подовше зі мною та ще й з пригодами.
За цей короткий час що ми з ним знайомі, можу сказати лише одне. Я готова заради нього на все. Так, зараз ви почнете говорити що це не можливо типу "ти знаєш його лише декілька днів". Чи не так (якщо автор не правий то пишіть коментарії) . Але у мене таке трапилося, з'явилася людина яка мені сильно дорога. Головне що це було взаємно.

Коротко кажучи я сильно хочу їсти, тому... Я зірвалася з місця і побігла до їдальні. Саме більше мене шокувало те що Алекс стояв біля дверей, спершись об стінку, та ще й не задихаючись. У мене одне питання ЯК?

Мене це завело в деякий шок. Це не можливо фізично. Так, він хлопець, вищий за мене, швидший. Але щось тут не так.
- Я... як...?

- Що "як"?

- Як ти опинився тут?

- Як і всі інші... ногами

- Ти думаєш, я дура? Не жартуй! Скажи правду.

- Так це ж просто. Закон фізики... - я не дала йому договорити

- Ти знущаєшся? Кажи правду.

- Я не знущаюся. Те що я швидший за тебе, не означає що я якийсь дивний..

- На цей раз повірю.

- Пішли їси, голодна моя...

        *Алекс*

Для початку я не зрозумів чого вона зірвалася і побігла. Все було нормально...

А потім до мене дійшло...
Моя маленька Еммі їсти хоче.
Я вчинив трохи не правильно побігши швидше. Вона чуть не викрила мене. І було б мені тоді погано. Добре що все минулося.

          *Мері*

Я пішла промивати руку до себе в кімнату. Крові ставало все більше. Як казав мені лікар в мене в крові мало тромбоцитів. Зайшовши в ванну кімнату включила воду та промила рану. Потім підійшла до дорожньої сумки і дістала аптечку. Взявши ватку і перекиси, намочила і хотіла прикласти до рани як...
_____________________________
Привіт, вибачте що так довго не писала. Буде 5 зірочок тоді видам наступний розділ.