Десь чув, наче для того, щоб позбутись звички, достатньо 21 дня. Але це не так просто, як може здатись на перший погляд.
Люди позбуваються звички по-різному. Читають. Подорожують. Вчаться чомусь новому. Або ж знаходять нову звичку, яка замінить стару.
Я просто намагаюсь жити так, наче ніколи і не мав її. Виявляється, звичка забирає так багато часу! Нарешті зможу присвятити його собі. Чи все-таки ні?
До життя без звички треба звикнути. Знаєш, спочатку здається, наче чогось не вистачає, наче всередині величезна дірка, яку колись заповнювала звичка. Лежиш собі, думаєш, а дірка все більше стає, аж болить. Хіба незрозуміло, де саме і що ж робити далі.
Я намагався уникати всього, що хоч якось пов'язане зі звичкою. Не хотів знову зірватись чи вийти зі стану спокою. А потім подумав:
"Невже я буду ховатись все життя?"
Колись звичка все одно дала би про себе знати, тож в цій грі у хованки не було ніякого сенсу.
Так і сталось. Я просто пішов за сигаретами. А коли вийшов з магазину, то краєм ока помітив знайомий силует.
Силует кароокої звички.
***
Десь чув, наче для того, щоб позбутись звички, достатньо 21 дня.
Але це не так просто, як може здатись на перший погляд.
YOU ARE READING
Історії осінніх людей
Short StoryРізні історії звичайних людей, які приніс мені осінній вітер разом із першим жовтим листям.
