Одне серце, два життя!

Нове життя-з чистого листа!

Рік, цілий рік минув. Мені і досі болячи згадувати, його. Мій любий, я тебе дуже сильно люблю. Ці думки у мені і досі. Моє життя змінилося, але я не змінилася. Така, ж сама, добра та чутлива до всього. Живу я в Америці. Мене совість зїдає, але чому я не померла? Чому, він мав померти?

Плачу, і думаю. Через мене це все сталося, оте що я вампір. Мама мене зрозуміла, але мені не хватає його. Його, я про того вампіра якому довіряла, але тепер не хочу ім'я його згадувати. В чорній кімнаті, зараз сижу. Так, я перефарбувала стіни в чорні. Мені важко було жити з багряними кольорами, я померла в душі. В середині, все болить, і хоче вирватись, але не може. З кожною думкою про нього, мені стає сумно. Я постійно плачу.

В кімнату заходить "вона".

-Сестричко, ось я принесла тобі стейк.

-Іди геть, я не буду їсти.

-Але Анабет, ти вже давно не ї'ш.

-Я сказала геть пішла!

Вона подивилася своїми сірими очима на мої блакитні. Так, я вже давно не ї'ла. Вже 4 місяці, не ї'м. Коли я підношу кусок м'яса до рота, то починається рвотний рефлекс. Скільки разів мене вели до психологів, лікарів, але у мене почала вага втрачати. Важила я колись 40, а тепер 35. На моєму тілі, почалися появлятися дивні червоні плями. Це не вітрянка!

В думках у мене лише одне, щоб Діма повернувся. Так, я назвала його ім'я. Мені дуже сильно не хватає його, хочу згову побачити його чудове чорне волосся, чорні очі та гарне личко....

Напевно хочите знати, що сталося з іншими? Ну, от.

Рейчел- сестра Діми, вона живе в особняку в Франції. Її життя, налагоджується. Вона має чудового хлопця на ім'я Раян.

Локвуд- брат Діми, він помер. Але тіло не можуть знайти.

Мама- моя люба матуся, вона мала прийти в себе, щоб збагнути, хто я. Вона як може, піклується про мене і про Домініку.

Дерек- він живе в будинку вампірів. Там добре, але я не змогла повернутися. Йому зараз 18. Я чула, що він знайшов дівчину. Мені він не цікавий.

Хлоя- вона пішла вчитися на хірурга. Хоче стати лікарем. Ми інколи бачимось, але рідко.

Кенді- вона піклується про навколишній світ. Хоче стати волантером.

Тепер, я. Життя змінилося, я не виходжу в люди. Мені не комфортно знаходитись. Я боюся навіть вийти з кімнати, щоб мене не побачили чужі погляди. Хлопця я не маю. Навіщо мені він?
***

Минуло 5 років.
Вже 5 років минуло, а я почуваюся здоровою. Насправді, я хворіла на невідому хворобу, але потім вилікувалась. Я тепер важу 45. Для мене це добре. Мама 3 дні назад померла на роботі. Її похорон відбувся в Америці містик Форкс. Домініка, сестра моя. Вона стала головною в компанії «Одне серце, два життя». Мені взагалі не хотілося бути головною в компанії.

За ці роки я збагнула, що серце одне, а життів два. У мене немає хлопця. У Домінікі вже чоловік є, а у мене нема. Я не поспішаю. Мені лише 22 роки. У мене появилося натхнення подорожувати по світові. Зараз я в Ріо-Де Жанейро. Мені тут подобається, всякі птахи, мавпочки, корочі одним словом клас. Мене Домініка не розуміє, думає що я марно життя провожу. Хто марно життя проводить, то це вона. Цілими днями в офісі, жах, а не робота!

Я в музею, тут ідеться про картин. Я по жизні удожник, тож мені цікаво таке бачити. Підходжу до однієї картини, намальовано білі хмарки, жовте сонце, на землі трава зеленіє, дерева стоять високі, пташки літають. Ця картина просто ШИК!

Хочу вже йти, але я спідкаюсь з одним чоловіком-точніше хлопцем). Його сірі очі дивляться на мої. Його усмішка шириться на всі 32 зуба. Він починає перепрошувати.

-Перепрошую. Я вас не замітив.-говорить високий брюнет.

-Це я винна, вас не побачила.

-Може щоб нам двом не було обідно, я вас запрошу на чашку кави?

-З радістю. Мене до речі звуть Анабет.

-Мене Ян.

-Взаєм.

Ми пішли в кафе. Напевно він мене сподобав. Ми були в кафе. Сівши за столик який був коло вікна, замовила каву.

-Анабет, я чув, що ви відомий дизайнер, це правда?

Так, я дизайнер одягу. Після 2 років в Франції, я захотіла стати дизайнером, і шити плаття та куртки на жінок і чоловіків.

-Так, шию на жінок і чоловіків.

-У мене є сестра, вона хотіла замовити в вас плаття.

-Як сестру звуть?

-Талія.

-Добре, я запишу. Яку вона хоче плаття?

-Якщо чесно то я не знаю. Якщо хочите я дам ваш номер їй і вона подзвонить вам?

-Окей, тоді пишіть...

-Дякую. Вона обов'язково позвонить.

-Це вам дякую. Мені потрібно йти.

-Так, так. Я вас провиду.-він встав, ми направились до вихода кафе.

-Дякую, вам ще раз.

Він усміхнувся. Я пішла гуляти по місту. Завтра я їду, хочу багато чого подивитися. Пішла я в Зоопарк. Там було багато дітей з дорослими. Зоопарк, це рай для дітей. Як в дитинство впав. Жаль, я своє дитинство проґавала....

Ввечері я почала збирати речі. Бо у мене літак на 9:00. Склавши речі, я поелала будильник на 7:30. Лігши спати, я заснула.