Zodiacs

Розділ 12, Божевільний день

- Ти куди знов?

- Ти ще тут?

- Твій диван, занадто зручний, а я стомлений після бою. Надіюся ти не будеш проти якщо я тут трохи полежу.

- Проти. І хіба в тебе немає ніяких королівських обов'язків?

- Є, але вони почекають,- Артур глибоко позіхнув і закрив очі, вдаючи що заснув.

Не звернувши на нього ніякої уваги, я зрозуміла що вихід для мене відкритий, тому не думаючи вийшла з апартаментів.

***

Довгі коридори з мармуровими колонами, дорогі картини і де-не-де якісь вазонки, біля кожних дверей яких я зустрічала на своєму шляху, була охорона з довгими списами і обладунками, які не були металевими, а пошиті з цупкої тканини.

" Де ж тут, тренувальний зал?"

- Ви щось шукаєте, міс?- спитав мене якийсь чоловік, в красивому костюмі з золотими запонками.

- Так, ви часом не знаєте де тут зал для тренувань?

- Зал для тренувань? А хіба, така красива дівчина має цим перейматися?

- Не судіть по вигляду, містер...

- Містер Фенкс. Другий з династії Вільямсонів, а ви?

- Міс Алексія Деларас, то ви дядько Артура Вільямсона?

- Ну а ви дочка, самого Делараса.

- Так,- зніяковіла я.

- То ж навіщо вам в зал?

- Хочу розвіяти думки.

- Таким способом? І до того ж ви в платті, це ж не зручно.

- Думаю я справлюся.

- Ні, ні і ще раз ні. Я вам не казав, але я справжній поціновувач моди.

- Ну, це можна побачити,- відповіла я.

- Дякую, сприйму це за комплімент. Отже, ходіть зі мною і я підберу вам підходящий одяг, і відразу відведу вас туди куди ви хочете, обіцяю.

- Але..,- я хотіла щось відповісти, але чоловік не дав мені змоги, взявши мене під руку, він почав вести мене в інший бік притому щось розказуючи.

Чоловік з сивим волоссям, але з такими ж красивими золотими очима, як у Артура, розповідав щось про історію цього замку, але я не була спроможня щось слухати, тому всі його слова пролітали мені повз вуха.