Глава 12

140 15 0
                                    

Pov Мама:
Вже тиждень минув, як Анабет пішла на те кляте змагання. Звісно я не мала часу на неї, але давала все що вона хотіла. Домініка в школі. Зараз потрібно вирішити, що далі робити. Вчора приїхав батько Анабет разом з дочкою. Я не хотіла бачити цього придурка, але коли дізналася, що вони не просто так приїхали. Вони приїхала, тому що хотіли позичити грошей. Я спочатку не дала, а потім збагнула, що їм нікуди йти. Вони живуть в моєму будинку. Кожної ночі я просинаюсь від криків Домініки. Їй вже тиждень кошмари сняться. Я вже почала хвилюватися, і ми звернулися до психологів. Вони порадили більше часу проводити разом. У мене й так робота, і ще й це!...

Pov Анабет:
Прокинулась я поряд з Дереком. Він солодко спав, поки я не почала його штурхати.

-Ей!-сказав сонно Дерек.

-Прокидайся, Дерек вже 10:00!

Я встала з ліжка. Я мала ще в 6:00 встати на зарядку. Блін, пропустила. Зато я провела ніч з Дереком, ми просто заснули на ліжку. Дерек почав підніматися з ліжка. Він був втомлений, але я його швидко взбодрила.

Нахилившись до нього я ласкаво поцілувала його, в губи. Він враз хотів продовження, але я відхилилась. Він насупив брови, а я лише засміялась. Він поцілував мене в лоб і вийшов з кімнати. Я почала переодягатись. Ось таке:

Я розчесала волосся, і вирішила бути з розпущеними

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Я розчесала волосся, і вирішила бути з розпущеними. Вийшовши з кімнати, я спіткнулась. Піднявшись я побачила Хлою, яка хіхікала.

-Ой, хто це спіткнувся?-почала сміятись вона.

-Яка ж ти сучка!

-На себе подивися.-вона стояла на моєму шляху, і я хотіла обійти, але вона стояла переді мною.

-Мені потрібно піти в їдальнню!

-Почекай, я маю тобі дещо сказати.

-Що?

-Щоб ти забула про Діму, бо він зустрічається зі мною. Якщо підійдеш до нього то тобі гірше буде.-вона штовхнула мене і пішла.

Яка ж вона сука! Мені такі люди не подобаються. Я пішла в їдальнню. Там було мало народу поки я брала поїсти, то до мене підійшов Діма. Я подивилася йому в очі, а потім опустила.

-Анабет, з тобою все добре?-дивлячись на мене.

-Все добре.-я хотіла відійти від нього, але він став мені на шляху.

-Аня, що сталося?

-Відійди. Я з тобою не хочу говорити.

-Аня, ти ж знаєш, що я не відійду. Давай поговоримо.

-Діма, я...-не встигла я договорити як до нас підійшла Хлоя.

-Дімуля, що тут таке?-вона дивилася на мене злим поглядом, поки я не сказала.

-Твій Дімуля, не хоче відійти з дороги.

-Дім, ти що не любиш мене?-запитала вона в нього. Він дивився на мене.

-Хлой, це не твоє діло.

-Як не моє. Ти ж зустрічаєся зі мною, чи ні?

-Я тобі тисячу раз казав, ти мені...-не встиг він договорити як вона поцілувала його. Мені стало тошно від них, і я просто пішла.

В житті багато чого стається, але життя складна штука... Сівши за стіл я поїла і пішла на вулицю.

Було тепло і сонячно. Сівши біля дерева, я вмить захопилася піснею в наушниках. Називалась "Improssible" я слухала і мріяла. У мене багато чого сталося, але я хочу втекти звідси назавжди. Я сумую за мамою і сестрою. Як же мені їх не хватає...

Коли настала 13:10. То ми почали тренування. Я вже могла захіщатися. У мене була неймовірна сила. У Хлої, був якийсь дивний дар, але це не завадило мені її перемогти. В моїх думках я думала про той поцілунок який Хлоя дала Дімі. Мені від цих думок ставало погано. Ввечері до кімнати зайшов Дерек. Він був серйозним, на мій погляд. Він сів поряд зі мною на ліжко.

-Анабет, як ти?

-Все добре. Як ти?)

-Мене відправив Ларк Маркович до тебе, повідомити новину.

-Яку?

-Ти завтра їдеш додому. У тебе почнеться нове життя.-він опустив голову.

-Дерек, я.. Я не маю слів. Як же ти?

-Не переживай за мене. Я тут ще 2 тиждня. Скоро я поїду додому.

-Де ти живеш?

-В місті Форкс.

-Невже! Я теж там живу, але за містом.

-Я живу в центрі. Може ми проведемо цей вечір в двох?

-Ну, не знаю... Але без всяких думок про мене.

-Я не зберався про це думати. Тож давай фільм подивимось?

-Давай, але я вибираю.

-Добре.

-Давай "Віктор Франкинштейн".

-Я просто обожнію цей фільм!

-Я теж!

Ми включили ноут, і почали дивитися. Я цей фільм дивилась вже 10 раз. Він мені ще з першого перегляда сподобався... Цей вечір був чудовий. Я відчула себе спокійною та думала лише про те як я завтра поїду додому....

Одне серце, два життя!Where stories live. Discover now