*Наступний день* Я прокинулась і мені було погано всю ніч. Я не могла думати ні про що інше. Я встала і пішла в ванну приймати водні процедури. Сьогодні понеділок і я іду до школи. Підійшовши до шафи я вибрала собі «лук». Ось такий:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я вийшла з кімнати і побігла на кухню. Там була мама, яка готувала сніданок. Я сіла за стіл.
-Доброго ранку.
-Доброго доню. Як справи?
-Добре, а де Домініка?
-Вона пішла ще рано. Сьогодні навчання і щоб ти не натворила дурниць.
-Мам, перестань. Я вже доросла.
-Так, так доросла. Тобі не час іти до школи?
-Так, я побігла. Пака.
Поцілувавши маму я вибігла з будинку і пішла до автобусної. Через 10 хвилин я дійшла і якраз вчасно. Сівши в автобус ми поїхали. Я витягла наушники і телефон. Одягнувши наушники я вибрала пісню і насолоджувалась. До мене підсів хлопець. Він був років 17. Я не звернула на нього уваги і лиш дивилася в вікно. Потім він зтягнув з мене наушники і тепер я могла його розгледіти.
-Чого тобі?-запитала я перелякано.
-Малишка, ти чого так? Я з добрими намірами.-він зробив незрозумілу усмішку, а я сиділа і не уявляла на що я іду.
-Ти хто такий?
-Я Богдан, просто Бодя. Ти Анабет Кет?
-Так, ти в цій школі давно вчися?
-Минулого року сюди переїхав.
-І що було минулого року?
-Нічого.
-Точно?
-Так, а чого ти розпитуєш?
-Просто так.
Далі ми мовчали і коли вже приїхали до школи то я вибігла з автобуса і попрямувала до приміщення. Мені було не приємно згадувати минулий рік. Так як я вже була в класі до мене підбігли дівчата і мій друг Джек. Всі почали розпитувати мене як я провела весняні канікули.
-Давай розказуй!-з не терпінням кричала Зоя.
-Та дай їй прийти в себе.-сказала Ангеліна.
-Дівчата успокойтись я все розкажу.-сказала я.-Я поїхала в лагер і зустріла там нових друзів...-я розказала все, і коли вже дзвінок продзвенів на урок я сіла за парту і в клас зайшла вчилка.
В клас зайшла вчителька Біології і почався урок.... Всі уроки закінчилися і я могла іти додому. До мене підбіг Джек з Лейлою.
-Привіт, Аня. Вибач що я не привіталась раніше.
-Привіт, та нічого ну що йдемо додому?
-Тут така справа, я не можу.
-Чому?
-Бо я іду до Джека.
-Аа, я поняла. Ладно тоді я іду сама.
-Ти ж не образилась?
-Та, ні все таки я хотіла ще піти в парк. Ну добре пака.
Я пішла дорогою і думала невже Джек і Лейла зустрічаються. Коли я про це подумала, то на дорогу вийшов хлопець і йшов до мене. Я була налякана, але не показувала цього і пішла далі. Раптом я чую крик.
-Анабет Кет, ми ще зустрінемось!
Я не оберталася і йшла далі. Я і так здогадалась, що то був той хлопець який сів поряд зі мною в автобусі. Я пришвидшила крок і враз мені стало погано і я впала на землю... Далі нічого не пам'ятала.....
*Вечір*
Я прокинулась в приміщенні. В кімнату зайшла жінка років 25. Вона підійшла до мене.
-Як ти?
-Де я?
-Скажіть як ви почуваєтесь?
-Мене нудить і сильний біль в голові.
-Добре, я зараз прикличу лікаря.
Вона вийшла, і я залишилася сама. Я поклала руку на лоб і зрозуміла, що я холодна. Я доторкнулася до шиї. Вона була вся обмотана бинтом. Невдовзі прийшов лікар.
-Доброго дня Анабет.
-Звідки ви знаєте як мене звати?
-Зараз вам потрібно відпочити.
-А де я, і що зі мною сталося?
-Ви в лікарні. Ви втратили багато крові і тепер ваша шия обмотана.
-А що з нею?
-У вас був укус.
-Який такий укус?
-Вас вкусили...
-Хто??
-Вампір.
-Щооо?
-Так, тепер вам потрібно відпочити.
Він вийшов і я залишилася в шоці. Невже це зробив вампір, але вони ж не існують. Ці думки мене лякали все більше. Чому моє життя таке складне, і чому саме зі мною таке сталося?... У мене був поганий день. В кімнату заходила декілька раз мед-сестра і колола голкою мене в вени. Було больно, але я трималася. Лікар заходив і сказав, що я перетворююсь на вампіра, але мені не можна вертатися додому бо можу напасти на рідних. Я так і лишилася в лікарні. Життя складна штука, але потрібно не здаватися і йти до кінця.....
