Zodiacs

Розділ 4, Тренувальний табір

- То вам знов щось не подобається?- а це вже прозвучала як погроза, в мене ледь ноги не підкосилися.

- Т-так,- не впевнено відповіла я.

- Ну що ж, тоді що ви хочете робити? Але відповідь " нічого" не приймається.

Я знервовано оглянулася навколо, щоб знайти бодай якусь підказку. І не далеко звідси побачила мішені для стріл, де люди тренуються в них попадати.

- Я хочу тренуватися, як Артеус!- заявила я.

- Ахаха... ти і дня не виживеш на тренуваннях,- зловісно сказав Робін.

- А от і виживу. Я витривала! Чи ви боїтеся, що я можу бути краща за вас?- хитро промовила я.

- Що? Ти ніколи мене не будеш кращою за мене, НІКОЛИ!- розлючено закричав він, але його настрій зразу змінився,- якщо так, то давай укладемо угоду. Якщо ти протримаєшся бодай три дні на моїх тренуваннях, то я тебе прийму і дам трохи відпочинку, договорилися?

-... ТАК. Я приймаю вашу пропозицію,- мені вже не було страшно, я навпаки розігрілася. Я була спроможня рвати і метати все навколо.

- Чудово. Тоді йди за мною, тренування починається з цієї хвилини,- я у відповідь кивнула головою і ми пішли в бік лісу...

Ми не довго йшли до "тренувального табору", як його називав Робін.

- Отже, бачиш ту річку?- він показав в далину.

- Так,- справді там була річка, але дуже далеко, з кілометрів п'ять від нас, може й більше.

- Тобі треба до неї добігти набрати в цей глечик води і прибігти назад. Думаю, все зрозуміло, отже чому стоїмо?- звернувся до мене вождь і підштовхнув мене, я побігла, хоча я розуміла, що впаду вже на половині шляху.

Я бігла адських пів години. Я падала потім вставала, знов падала і знов вставала. Але захекана та спітніла я все- таки добігла до ріки.

- Чорт, за що він так зі мною?- сердито говорила я, поки набирала в глечик дзверкально чисту, але холодну воду,- але зате тут дуже гарно... Окей, час бігти назад, а то ще накаже мене.

Я розвернулася і стартанула, але вже не з такою силою, як спочатку. Цього разу я бігла ще довше, і це було жахливо. Я дуже хотіла пити, але розуміла що мені не можна і кожну секунду я думала,що впаду і більше не встану. Але, я добігла. Я добігла до того грьобаного табору.