Історії осінніх людей

Dolor

Він усюди. Він заполонив кожен куточок моєї свідомості. Він - примара, справжнє прокляття, що ніколи не покине мене. Він - це я. Я - це він.

Dolor.

Він живе в пронизливих пульсаціях хворих ясен та кричить "Агов!" мільярдами Великих вибухів мого мозку. Здається, наче дикі танці під гучну музику перенеслись зі сцени до ротової порожнини. Вспраглі губи вимагають тиші.

Dolor.

Він гострими кігтями вчепився у моє горло та вилив пекельний вогонь у стравохід. Він точив, точив, точив свої маленькі кинжали об мене, а разом із ними - свій талант вбивати якомога жорстокіше і повільніше.

Dolor.

Він б'є мене зсередини, забиває гвіздки в кожен м'яз. Він - паразит, без якого я вже не уявляю своє існування. Здорова, весела, сповнена любові до всього живого - то вже буду не я.

Dolor.

Я смакую його. Я насолоджуюсь кожним відтінком його диявольських тортур. Я їм його, я п'ю його, дихаю ним і думаю теж про нього. Він - моя Муза. Він - мій вишуканий десерт. Він - моя найстрашніша хвороба та найкращі ліки.

Dolor.

А йому подобається. Він сів на гойдалку, сміється, гойдається і знову сміється, сміється хрустом моїх кісток, останніми ударами мого серця, скрипом зубів, кровавим кашлем та дикою симфонією смерті, що своїм відлунням пробиває барабанні перетинки.

Dolor.

Життя - це тиха пісня, а біль - сумна мелодія.

-    -    -    -    -
*dolor (лат.)－біль.