Майкл і зло яке вибралося з Тартару

Глава 2 "Рішучий і безглуздий вчинок"

Минули роки, мені вже 18. Зараз я був на тренуванні з Аресом. Я втомлений сидів під деревом, і намагпвся перевести подих. Це був сонячний, літній день, було дуже спекотно, птахи співали заспокійливу і красиву мелодію. Біля мене сів старший син Ареса. - "Майкл, ти в порядку?....а не ильно тогді вдарив тебе?" -  його звати Джейк, він акуратно взяв мене за піборіддя і оглянув моє лице на наявність синяків або порізів від меча. - "я в порядку, просто трохи в голові паморочиться...." - Джейк взяв мене на свої сильні руки і поніс до лазарету. Краєм вуха по дорозі я почув як Арес розмовляв з Діонісом. - "Арес, у нас проблеми....кажуть що Оріон майже вибратися з Тартару і він хоче помститися....а його помста це зруйнувати весь світ і Олімп також...." - з тривогою тихо прошепотів Діоніс. Він нервово потер рукою свою шию і відвів погляд. Арес трохи напружився. - "Діоніс, ми стримаєм Оріона в царстві Аїда....у нас буде час щось придумати....в ім'я Зевса, ця ситуація дуже погана.....дуже погана. Діоніс переконайся що ніхто не дізнається про це....Нам не потрібно щоб юний принц зробив якусь дурницю через це" - відповів Арес кладучи свій меч на стіку для мечі, і швидким кроком пішов до розскішного палацу Зевса. Діоніс в свою чергу швидко пішов за ним. - "Стоп....якщо Оріон....це погано! Це дуже погано!....але зачекай, він поклявся завжди берегти мене....точно! У мене є ідея! Мені треба спробувати зупинити і переконати його....Незай ціною життя....але я зроблю це! Я впевнений що Оріон не заподіє мені болі! Бо принаймні у мене CIPA....точніше вроджена нечутливість болю" - я сказав це сам собі в думках і вирішив що навіть ціною життя спробою зупинити Оріона. Джейк помітив що я трохи нервую - "Ангелочок, все в порядку....все буде добре.....я обіцяю" - він з турботою посміхнувя мені, через декілька хвилин ми були в лазареті, мені дали лікарство, а потім я радісно розмовляв з сином Ареса про те що я хочу зупинити Оріона. - "я допоможу тобі вечером текти з олімпу завтра, я буду тобі допомагати, ангелочок....я скажу іншим що тобі погано і щоб ніхто не заходив до тебе в кімнату, угода?" - тихо сказав він аідволячи мене в палац. - "Так, угода" - я кивнув головою.

Коли на годиннику пробила 1 ночі, я одів поверх голубої футболки чорне худі з принтом білої блискавки, яка трохи прикривала чорні шорти. На чорні носки я взув голубо-чорні кросівки. Я взяв рюкзак і закинув га плечі. Я одів капішов, покликав Громо-вержця, і разом з ним я тихенько пішов по коридорам нічного, тихого палацу. Ви спитаєте чому я не вузьму Громо-вержця на руки?....а я відповім, томушо Громо-вержець виріс, і тепер якщо він стане на задні лапи він буде 2 метри в висоту та важить він 95 кілограм. Я з Громо-вержцем, тихо ішли до виходу з палацу. Я почув звук як черевики стукають об підлогу. Я потягнув Громо-вержця за кут і сам теж сховався. Найгірше те що це ішов Ерік....він кожну ніч обходив палац для безпеки. Я затаїв дихання. Ерік зупинився і подивтся на стіну за якою стояв я і Громо-вержець, я вже був готовий накласти купу в шорти, але слава Діонісу, Ерік просто оглянувся і пішов далі. Тогді я з Громо-вержцем вибрався на вулицю через вікно. На вулиці я зустрівся з Джейком і той допоміг мені все організувати, коли я сидів на пегасі Ддейк азяв мою руку і тихо прошепотів - "Бережи себе, якщо буде потрібна допомога ти знає....просто поклич мене, я завжди прийду" - він тихенько сказав і аідійшов в бік, я кивнув головою.Через годин 4, я був з моїм домашнім улюблинцем на землі. А точніше на якомусь острові. Чесно кажучи для мене було трохи незвично що я був поза межами Олімпу. Я зупинився біля дерева і сів під це. Біля мене ліг Громо-вержець. З допомогою совїх сил мої руки вспихнули синім вогнем і я підпалив зібрані раніше сухі гілочки, через пару секунд багаття горіло синім теплем вогнем. Я потушив руки, і умостившись закрив очі готуючись до сну. - "Спокійних снів, Громо-вержець" - я тихо пробубнів, і Громо-вержець покла голову мені на стегно. Через хвилин 15, ми обоє заснули. На небі був прекрасний краєвид, зорі, темно синє небо. Навколо літав аромат багаття, лісу....трав.

Як потім виясниться, я був на острові де розташований табір Напівкровок. За цей час всі напівбоги спали у їхніх домівках. А Хірон задумливо дивився на зорі через вікно кабінету. Персі недбало спав....ну загалом як і інші.

Я прокинувся від хрустк гілок, я відкрив очі і побачив як Громо-вержець приніс мені мертвого кролика. Я сонно потягнувся і почав знімати шкуру з кролика за допомогою ножа. Я кинув Громо-вержцю тушку, він зловив їх і смачно поїв. Після чого він сів і заснув. Я подивився на годинник розсташований на моєму лівому зап'ястку. 5 година ранку....загалом можна ще трохи поспати. Я зняв рюкзак і поклав під голову Громо-вержеця, ніби подушку. Я сперся спиною об дерево, а ноги підігнув до себе. Я схрестив руки на грудях, і через декілька хвилин мене знову поглинув сон. Я солодко спав, як і мій домашній улюблинець. Лишилося дочекатися до того що станеться завтра....під час сну, Громовержець ліг біля мене і зігрівав моє тіло. Я спокійно спав, знаючи що затра можуть бути проблеми, але у мене на Олімпі був вірний товариш - Джейк.

*Мені снився сон, сон але все було по іншому: У ві сні я весело бігав з Оріоном і Артуром по саду, ми гралися, збирали квіти, пили чай, сміялися....все було чудово. Громо-вержець вдіпочивав на дереві. Я сидів у обіймах Оріона, а Артур щось пристрасно розповідав. Але в один момент усе стало тусклим, в вухах появився дзвін, і появилося чорне пятно яке почало забирати все що було....все....як чорна дира. Я намагався зупинити це, я почав панікувати. Але через пару секунд я сидів у чорній беззодні....де нічого не було. Тільки я і Громо-вержець, який стояв біля мене і скулив....*

В реальності я здригнувся, в глибині душі я був наляканий....ця чорна беззодня в моєму сні....лякала мене....але чому?....принц не має мати страхів....і що для мене було таке страшне в тій беззодні....чому?.....чому це так лякало мене? В глибині душі я відчув що скоро станеться щось погане.....і це було сильне відчуття неспокою.....щож подивимося завра що буде далі