Майкл і зло яке вибралося з Тартару

Глава 1 "Дитинство Майкла"

Ну ось....я Майкл, внебрачний син Зевса і Афродіти. Ви можете запитати як це сталося....але нажаль я не маю вдіповіді. Моя сім'я це тато, мама, мачуха, та старші брати. Я почну з початку, а цей початок це є моє п'яте день народження. Цей випадок стане початком великої катастрофи...

Це сиалося 28 вересня, приблизно о 9 годині вечора.

Я бігав по саду, холодне повітря розвивало моє волосся а нічне небо було глибоким та темним, коли мій брат мав важку суперечку з Герою. Я грався, лазив по деревам, за мною наглядав Діоніс.

"Ти не розумієш, це для мене ганьдьба що він не мій син!" - гарячкувато вскрикнула Гера, розлючено тупновши ногою.
"Мамо, я розумію, але він мій молодший брат. Він мій маленький ангел! Я не дам тобі зашкодити йому!" - у відповідь прокричав Оріон, мій старший братик, якого я так сильно любив. Він зітхнув і пішов в сад до мене.
"Ангелочок, іди сюди." - зірвалися слова з губ Оріона, завжди такі ласкаві....пестливі. Він сів на качелю і похлопав руокю по вільному місці біля себе. Я оглянувся і радісно підбіг до нього. - "Братику!" - я весело сів на качелю біля нього, для Оріона ці слова були наповнені ніжністю і любов'ю. Він акуратно азяв мене на руки і погладив по голові. - "Ангелочок....ти такий маленький, невинний, милий....я завжди буду берегти тебе." - тихо прошепотів він і поцілував мене в лоб. Я обняв його, і покла вголову йому на плече. Мої маленькі ручки обхватили його велике тіло. - "Братику, хочеш подивитися чому я навчився!?" - я викликнув і нетерпляче подивився на нього. Він не спішно кивнув і поставив мене на траву. Я став перед ним, і розсправив мої маленькі крильця, я підлетів над землею на сантиметрфв 50. Я почав сміятися. Мої голубі крильця інтенсивно взмахуввли у повітрі. Але від раптового крику я злякався і упав на землю. Оріон швидко встав і з труботую в очах взяв мене на руки - "Сильно болить?" - він тихенько спитав. - "Ні братику, це було не боляче" - я швидко відповів. Я оглянувся і помітив батька який розсерджений ішов до нас двох. Я вискочив з рук братика, і став перед ним. - "Оріон, як ти поясниш те що твоя мати сказала що ти хочеш отруїти Майкла!?" - з гнівом в голосі викрикнув батько. Я розсправив крильця, і стояв перед братиком у захисній позі. - " Тату, це не правда! Я б ніколи не зробив таке з ангелочком!" - на свій захист воскликнув Оріон, він поклав руку на моє маленьке плече і трохи стиснув його. - "Не кажи, що ти хочеш звинуватити свою матір! Це ганьба, Оріон!" - Батько взяв мене за руку і з силою потягнув до себе. Я був наляканий і по моїх білих щічках потекли струйки сліз. Я намагався вириватися. - "Братику!" - я сказав з надією. Коли батько штовхнув мене подалі вді них двох. Я впав на землю, я зжав траву в руці. В цей момент батькова рука взлетіла в повітрі і дала ляпаса моєму братику. Я почав плакати сильніше, я захлеснувся сльозами. Оріон застиг на місці, Батько зупинився, і подивися на червону щоку Оріона а потім на мене, який сидів на землі і сильно плакав. На плач прибігла Афродіта, моя мати. Вона сіла на траву біля мене і витерла мої сльози. Вона акуратно взяла мене на руки і почала заспокоювати. - " Зевс, дивись що ти накоїв....Тихенько, не плач ангелочок....все добре" - вона погалдила мене по голові і поцілувала в щоку. Вона віднесла мене в палац, в мою кімнату. Де поклала мене на ліжко, і сказала щоб я спав. Вона тихенько вийшла і закрила двері. Я переодягнувся в піжаму і закутався в кофвдру. До мене на ліжко запригнув Громо-вержець, так я назвав істоту яку подарував мені Оріон. Я обійняв Громо-вержця, і почав засинати, а той почав видавати похожі звуки на муркотіння, але хрипле і низьке. Я заснув, поринув у світ снів. Поки я спав Батько сварився з Оріоном, і він прийняв рішення вигнати свого сина в Тартар. Це і є те що є початком майбутньої неменучої катастрофи.