Коли скалічений Бог Війни став моєю наложницею

Частина 37

«Розкажіть мені» - сказав він: «Що тут сталося?».

Цін Лю наче прокинулась від сну. Вона пильно оглянулась на присутніх. На її подив, доки вона роздивлялася принца, пані Хуо, що, здавалося, зовсім нічого не помічала, тепер дивилася просто на неї. Уперше, відколи увійшла до маєтку, пані Хуо підвела голову.

Очі пані Хуо мали крижаний погляд, а її брови насупились — на Цін Лю пані Хуо дивилась зверхньо, мов на щось брудне.

Цін Лю глибоко вдихнула та спробувала заспокоїтися.

Звісно, оскільки до маєтку прибув сам принц Цзінь, їй варто було підлаштуватися під обставини. Тепер лише від принца залежало, чи стане цей випадок великою проблемою, чи перетвориться на дрібну пригоду.

З усього виглядало на те, що принц люто ненавидить генерала. Їй треба було лише докинути хмизу, щоб вогонь його ворожнечі запалав дужче.

Тож Цін Лю рішуче сковтнула і відсторонилась від служниць обабіч. Вона рушила просто до Цзянь Сучжоу та впала перед ним навколішки.

"Ваша Світлість принц Цзінь!" - надірваним голосом промовила вона, а на її очах забриніли сльози: "Йдеться про мою репутацію. Хоча це й трапилося на очах у всіх, мені надто соромно розповідати про таке".

Говорячи, вона безпорадно втирала сльози: "Чому ви не дасте мені померти? Хай так доведу свою невинність!" - схлипуючи, промовила Цін Лю.

Вона добре знала, як легко зворушують чоловіків жіночі сльози.

Варто було виказати слабкість та подати усе так, наче це вона тут — безпорадна жертва, з якої усі знущаються, і серця мужчин одразу розм'якнуть. А коли це станеться, вони мимохідь стають на її бік,, готові будь-що захистити її. І хто ж тоді їй не повірить?

Захлинаючись слізьми, Цін Лю не забула кинути допитливий погляд Цзянь Сучжоу.

На подив, Його Світлість принц Цзінь, здавалося, взагалі не помічав ридань наложниці. Він випростав з-під плаща білу руку, взяв від євнуха чашку чаю та неквапом відпив.

"Якщо не можеш говорити — спробуй забути про це" - легковажно вимовив він.

Цін Лю заціпеніла.

Вражена, вона стежила за білою рукою принца, якою він вказав кудись у натовп: "Нехай пані підійде і розповість усе цьому принцові" - лінькувато сказав Цзянь Сучжоу.