Пульс 101 / РЕДАГУЄТЬСЯ

15. Правда!

-Гей крихітко. - Маттео повернув мене до себе.

-Мені потрібен... потрібно повітря. - промовила задихаючись.

-Прокляття! Гаразд гаразд, усе добре! Вдих... Лука! Слухай мене! Повільно зроби вдих... - я так і зробила доки його руки все ще були на моїх щоках. - А тепер повільно видихай.

-Фух-х-х...

-Ось так крихітко. Давай знову. - кілька хвилин і від моєї паніки нічого не залишилось.

-Я... Я хочу піти... Мені треба... - нічого не пояснивши я забігла в кімнату, а за цим і зачинила двері.

Я взяла телефон і одразу набрала номер подруги - Ель. Декілька гудків і я чую голос.

-ЛУКА! Боже скільки літ скільки...

-Ель... - промовила я.

-Лука що сталось? Ти плачеш?

-Ти можеш прийти?

-Куди? До Нью Йорка? Смішний жарт.

-Ні, я вдома.

-Оу... ЩОО? ЯК ЦЕ?

-Ель будь ласка...

-... Гаразд. Я зараз буду. - поспішно сказала вона.

Через кілька хвилин прийшла Ель, вона сиділа біля мене і чекала поки я наважусь щось сказати.

-Ну ж бо Лука, що сталось? - вмовляла мене подруга.

-Я...я не знаю з чого почати. - сказала я. -Спочатку здавалось все було так добре, а потім все зруйнувалися.

-Що зруйнувалося? Господи Лука скажи вже.

-Маттео він... Він говорить що може все пояснити, але що він може пояснити? Якщо я усе бачила. - Ель закотила очі.

-Я нічого не розумію. Що пояснить? Що ти бачила?

-Маттео, як він цілував іншу дівчину. - очі Ель розширились.

-ЩО? ТИ... ВІН... ЩО???

-Так...

-Ну, бляха як? Я не розумію. Він же кохає тебе...хіба... - вона замислилась, тоді погялнула знову на мене. -Добре! Гаразд... Можливо тут якась помилка. - Ель взяла мене за руки. -Ти маєш вислухати його.

-Але я...

-Так Лука, ти мучиш себе і його, тож спробуй вислухати... Не зараз звісно, коли будеш готова. - вона поглянула на годинник на своїй руці. -У мене спортзал, підеш зі мною? Ти трохи розвієшся. - це не погана ідея, але.. -Гей, не кисни тут, ти ж тільки робиш собі гірше, тож давай ходімо. - вона потягнула мене з ліжка. -Давай, чекаю тебе через п'ятнадцять хвилин у вашій вітальні.