Цієї ночі наздожене мене спокій
Чекала його весь день неминучий
Нарешті я буду у світі хорошім
Музика в вухах, ніяких доручень
Я полечу на крилах тихої пітьми
Щоб забутись остаточно
Не заважай , тишу не бери
Інакше лежатиму при тямі апатично.
Зірки я бачу крізь тіні фіранок
Місяця світло додає спокій до ран
У сяяні Сонця сприймаю я ранок
Тільки коли проснусь, лякатимусь я.
Гаразд, ніч в'ється довгим шляхом
Не як день, а контрольовано й темно
Проносяться світляки машин під вікном
А в тілі тепер від відблисків тепло.
Лара
YOU ARE READING
Запитання у бездумність
General FictionБезтурботна прогулянка з подругою в дитинстві по клацанню пальця перетворюється на мутні сидіння за екраном на роботі. Не життя,а перебування у середовищі під назвою Всесвіт. Сірі кольори і люди. Тебе сліпить реклама. Ти бачиш у ній щасливих людей...
