Запитання у бездумність

5

Дівчина з манго
й поглядом у стелю.

Фанта засапано прочиняє пластикові двері готелю. На червоному повідку перебирає лапками задоволений Луї. Ніби він і не скаженів від гавкоту кілька хвилин тому. Песик цілком задоволено висуває язика та показує маленькі ікла. Якщо ж підняти погляд трішки вище, там плямиста рижа істота, яка хапає повітря з повною ротякою її ж волосся. Хороша картина. Вони прямують повз готель, під вікно Фанти. На вікнах все ж світяться ці самі неймовірні відблиски. Фанта знову задивляється на них і тепер перед очима незрозуміла чорна пляма. Навіть декілька плям. Вони знову в окрузі пальм, ніби потрапили у гру «Джуманджі» і тепер їм доведеться виживати у протилежній статі, адже гра дала їм особливого гравця - пухкенького чоловічка в ідентичних круглих окулярях. Він- суцільна куля. Луї ж став собакою. Це могло б бути четвертою частиною фільму. Всі були б незалежними тваринами. Гарний сюжет. Фанта обожнює цей фільм. Та й взагалі все, що причетне до Бразилії та джунглів. І ось вона тут. В пейзажі на який можна поглянути по різному.
Вона стоїть десь за 6 метрів від будівлі. Піднявши погляд вгору- її балкон. В роті сухо та спекотно. Перед нею на брудній ковдрі, чи то тряпчині з якогось смітника сидить пристаркуватий чоловік. Ось причина, по якій Луї здійняв невимовний галас. Він загорілий, із чорним шматком волосся на баньці та з довгою бородою, яка нагадує морквину. Взагалі якщо відокремити голову від тіла, то можна було побачити в ній яблуко. Скоріше гниле. Але все-таки яблуко. М'яка шкірка та чорні хвостики зверху та знизу. Зверху хвостик зазвичай більший, а у нашому випадку більший хвостик знизу. Тому це ще й перевернута голова. Мізки - хробаки у яблуці.
Всі ми фрукти.
Карамбола-Луї.
Апельсин-Фанта.
Вишня-Люсія.
Келуак-Агнесса.
Манцинелла-Сая.

Здається Сая тут зайва, вибач.
Чоловік вбраний у незрозумілий одяг та здається торгує фруктами. Фанта довіряє тільки магазинам, чи особистому садку, але аж ніяк не продукції із брудних рук бразильських трудівників. Вона вже зіщулює бридку пику і хоче забиратись, але Луї вперто стоїть та витріщається на чоловіка. Він зацікавлено спостерігає за втомленими зморшками на лобі. Фанта смикає натягнутий повідець, але Луї нібито кам'яний пам'ятник. Чоловік здається не бачить цієї ситуації. Він спить. Інший Він теж. Чоловік сидить, по-турецьки склавши ноги, згорбившись та схиливши голову. Фанта повільним та обережним кроком підходить до нього. Луї лишається попереду. Тепер солдатиком стоять і Фанта і Луї. Чоловік напевне відчуває стривожене дихання Фанти і повільно піднімає голову.
- Доброго дня? - першою ледь чутно каже Фанта. - Я дуже вибачаюсь, що турбую, просто мій песик трішки скажений. Ще раз вибачте- швидко белькотить Фанта та збирається відходити змушуючи Луї нарешті відцепитись.
Чоловік повільний загіпнотизований. Мабуть медитує або щось курить. В Бразилії це не дивно. Мабуть у його одежоподібній тряпчині заховано з десяток грамів кокаїну, привезеного з Колумбії до Табатінґи по Амазонці. Можливо дідуган один із «Червоної Команди» якого розшукує поліція взамін на кілька мільйонів реалів.
- Я не говорю українською. - мовить чоловік мов лінивець з "Зоотрополісу" з широкою усмішкою і ледь відкритими очима.
Здається реально під кайфом.
Фанта згадує, скільки років їй пішло на вивчення англійської. І це мабуть заради того, щоб поговорити з дідом наркобароном, який продає екзотичні фрукти в Бразилії. Не дарма все-таки були ці знання.
- Вибачте, я б хотіла придбати у вас кілька фруктів- зненацька перелякано бовкає чистою англійською. Вона затуляє рота двома долонями як роблять це у підліткових драмах.
- Так звичайно - Він розстібає стару подерту сумку і починає доставати весь асортимент. Повільно, неспіша на ковдрі з'являються карамбола, гуава, банани, манго і ще щось там.
З кишені прищепленої чорними ґудзиками видніється щось кольорове розділене пунктиром на маленькі квадратики. Різні малюночки- зайчики, киці, слоники. Папірчики пропітані рідиною без запаху, кольору та смаку. Кислота. Телепатичні здібності Фанти посилюються з кожним разом. Або вона просто добре знає очі людей.
Через кілька хвилин на простирадлі викладається в рядок доволі великий асортимент фруктів. Замість того, щоб вибирати, Фанта витріщається на сумку за спиною діда. Він помічає її погляд, швидко обертається, ніби згадує та нервово застібає кишеню. Фанта хоче манго. Вона обирає продовгуватий овальний фрукт з почервонілим боком.
- Скільки з мене? - досі тримаючи манго питає Фанта. Вона боїться цього чоловіка. Ні. Вона не вміє боятись, адже скульптура.
- Забирай і поглянь - каже яблуко-подібний чолов'яга переплітаючи слова.
Фанта сторожко бере манго, розчепіривши всю долоню, щоб воно більш менш вмістилось.
- Д-дякую - вона вичавлює боязку мармизку і починає повертатись, не відводячи погляду.
- Ти туристка? Поглянь глибше, глибше. - говорить повільно сам до себе розмахуючи руками, мов зморшкуватими хвилями, старим морем. - Дідько, тільки не повторюй моїх чортових помилок! - спокійний голос зривається на скрипучий крик.
Він встає з простирадла і починає трусити невинну жінку з манго в руках вибрискуючи скаламученою слиною на захляпане сонцем лице.
-Ти молода, надивилась відео в інтернеті про Христоса-Спасителя, якоби гарних будиночків різних кольорів, веселі матчі з футболу та яскраві пальми. Не ходи по кругу та скрізь, а просто подивись правді в очі. Своїм рідним, яких не згадуєш через біль. Домашньому улюбленцеві, в якому рідна людина. Тут не веселка. - Він уявно малює засмальцованими руками з брудними нігтями веселку над собою. На руках, крізь вени які виступили, видно червоні цятки від шприца-Чорт. Чорт забирай. Що я взагалі несу. -Його голос кричить на допомогу, кортить достукатись до чогось, що близько. Він стукає у дзеркало і волає , щоб той дурень, який навпроти припинив стукати. Чоловік перестає випалювати папір своїми нагорілими словами, заспокоюється, сідає на простирадло по-турецьки і опускає голову, ніби лялька-робот, у якої сів заряд і вона повертається на місце підзарядки. Фанта витріщається в нікуди від розуміння. Ось для чого їй англійська. Тепер хочеться бути початківцем , зрозуміти тільки слово веселка. Ні. Глибше. Хочеться бути початківцем і зрозуміти тільки слова. Не знати мови під назвою брехня та зрада. Бути усміхненою дитиною, яка вважає , що обиратиме щастя і сум.
-Дідько, чортовий наркоман- бубнить Фанта собі під ніс та подається геть.
Луї здається теж дивується. По його очам видно, що якби він мав палець, то покрутив б ним на скроні.
Фанта крокує швидким і ображеним тоном. Луї заледве встигає дріботіти крихітними лапками. Мовби маленька дитина хоче запитати маму, чому та раптово розлютилась. Раптом в баньці щось дзенькає. Щось прогружається, доходить.
Вона роззирається навкруги. В очах мутніє, здається ніби вона от-от впаде на криву бруківку і розшибе собі голову. Будинки здаються блідими, небо накриває безкінечна сіра пообідня хвиля. Все якесь недобудоване, на дорогах лежать купи пластику, паперу та пливуть плями крові. Люди змарнілі, сухоребрі та вдягнені у брудне шмаття. Повітря важке, всюди їздять автомобілі та мотоцикли, випускаючи сірі в'язкі клуби диму. Люди у фавелах часто потрапляють у перестрілку між наркоманами та поліцією. Вони буквально живуть біля схилу, куди скидають трупи. Вони сидять на бетонних сходах і дивляться на м'яке синє тіло якогось підлітка, який набираючи швидкість котиться додолу.
Ти маленький хлопчик років дванадцяти, якого беруть у банду з більш дорослих. Ти продаєш наркоту, стріляєш у тих самий поліцейський та в більшості й сам вживаєш. Ти не маєш дитинства й можливо сидиш у дитячій в'язниці. Ти не існуєш, не живеш, а виживаєш як і немала кількість населення нашої Землі. І вживаєш. Як нажаль теж немала кількість. Сім'я з вісьми чоловік заробляє близько 200$ у місяць, яких вистачає лише на їжу. Ти живеш у самобудовах, на яких навіть немає документів. Ти працюєш і працюєш, як Фанта, до знесилення, але отримуєш майже нічого, натомість як Фанта отримує. Їй досі мало, а у тебе просто мало.
Одного разу, у 2016 році озброєні хлопці у кольорових шортах та в'єтнамках збили вертоліт. Померло 4 поліцейських. Фанта мріяла в дитинстві стати поліцейським. Як у фільмах героїчно гнатись за грабіжником і придумувати хитрий план. Тебе потім хвалили б. Похвала, була важлива у її малому житті. Наразі тут вбивають одного поліцейського за 54 хвилини. Ти не герой, а особа накрита фольгою, з порожніми колами, які не виражають пристрасті та мети.
Такі ж очі наразі у Фанти. Вона второпує щось, чого не бачила. Знаходить частину, якої не вистачає до належної відповіді. Будиночки зморені, важко дихають та скупчуються, неначе старенькі бабусі які нелегально продають домашні продукти на вулиці.
У Луї такі самі очі, які втратили колір. У роті пустеля. Потрібно зайти кудись, та купити щось мокре.