Пульс 101 / РЕДАГУЄТЬСЯ

14. Я повинен усе виправити

—Причина моїх сліз - це ти Маттео. Ти змусив мене плакати. - я говорила йому це в обличчя, він боявся, йому були страшно, та чому? Навіщо ж було цілувати іншу, якщо ти будеш шкодувати про це?

—І я поверну тебе маленька, ту саму усміхнену дівчинку. Вона зрозуміє що я не зможу без неї, зрозуміє що це була помилка, що я ніколи їй не зраджував, що моє кохання до неї нескінченне. Бо лише вона має для мене значення. Ти. - я не вірила, більше ні. Хотіла але не вірила. Не могла. Не могла викинути те що сталось кілька хвилин тому. Я не чула, не бачила нічого окрім цього.Я більше не могла.

Я просто встала і побігла до кімнати закривши двері на замок.

—Сонце відчини двері! - маленький пухнасте цуценя прокинулася від голосу. — Лука відчинив ці двері, бо я їх виб'ю! - я лягла поруч з цуциком сподіваючись на сон, хороший гарний сон. Без кошмарів, тільки хороше.

Маттео

Вона не слухала. Не відчиняла. Я не міг залишити її саму в такому стані. Тож щоб не нашкодити їй я знайшов запасні ключі, і тихенько відчинив двері, вона лежала на ліжку, скрутившись в клубочок обіймаючи цуценя. Моя ранена дівчинка, що ж я блядь накоїв? Що мені тепер робити? Як мені її повернути назад?
Стільки запитань, а відповідей нуль.

Я не смів тривожити її сон тому я просто взяв з комода плед і накрив її ним, перед цим поцілувавши її у скроню, а потім просто вийшов.

Я повинен повернути її, я блядь не зможу без неї. Тепер я розумію - це «будучи так близько, та не мати змоги торкнутися її.»
Я зробив своїй крихітці боляче, за це мене потрібно покарати. Поховати живцем, зламавши всі кінцівки, щоб я мучився до кінця свого життя. Але навіть це буде не кара, адже порівняно з тим що вона відчуває це просто квіточки. Я не знаю що робити, я в без виході...

Я сів біля її дверей спираючись на них спиною. Я буду чекати, не важливо скільки це займе часу, важливо лише те що я поряд.

—Лука!!! - я почув голосний крик. Цей крик належав матері Луки. Я встаю з ліжка.

Якого блядь я в ліжку? Я точно пам'ятаю що був поряд.

—Лука!!! - ридання цієї жінки здавалось вже чув весь світ.