Чай і віскі

Частина 1

☕️

Звичайний голос

Це стало їх маленькою традицією — збиратися разом на кухні, коли щось йшло не так. Здається, за увесь цей час світлі пасма Чіміна увібрали в себе колір його улюбленого насиченого темно-коричневого чаю з янтарним відблиском, а терпкий вугільний колір волосся Юнгі як не можна краще передавав нюанс міцного димного віскі, який вже так давно покохався старшому. І якщо не звертати увагу на пар, який виходив із прозорої чашки Чіміна, тоді можна було б подумати, що вони обидвоє ведуть захмелілі душевні розмови ввечері на кухні.

Але у Чіміна була непереносимість алкоголю, а Юнгі терпіти не міг чай, проте це не заважало йому щодня дізнаватися щось нове про цей ароматний напій та наполегливо шукати інформацію про кожен сорт чаю, паралельно готуючи черговий реферат для викладача з економіки, котрий не полюбив Міна, здавалось, з першої літери його прізвища, як тільки зачитав її у своєму журналі відвідуваності знайомлячись з новою групою студентів четвертого курсу, але у відповідь отримав лише насмішливу тишу та пусте місце за партою у середньому ряді.

Юнгі завжди надавав перевагу каві, а за час навчання в університеті пристрастився ще й до пряного деревного смаку віскі, бо інший алкоголь здавався вже занадто різким або ж солодким. Віскі, думалось Юнгі, напій благородний, до того ж, його матір завжди його нахвалювала та приказувала: «Коли виростеш — зрозумієш, що немає нічого кращого, ніж правильний вибір одного єдиного алкогольного напою на все життя. І моя тобі рекомендація — обери віскі».

І Мін обрав. Слова матері стали його провідною зіркою серед хаотичного світу, він беззаперечно слідував їм, навіть у більш розширеному їх значенні. Юнгі надалі обирав лише щось одне улюблене: якщо хобі — то виключно гра на фортепіано, якщо безалкогольний напій — то лише кава, якщо алкогольний — то віскі, якщо улюблена булочка — то тільки милий продавець із чайного кафе-магазинчику. Так, його матір однозначно знала про що говорить.

Та як так сталося, спитаєте ви, що булочка може виявитися людиною, а холодний до чаю Мін раптом опинився у теплих, пряних обіймах чайного магазинчику? Що ж, ця історія почалася саме того злощасного ранку, коли він запізнювався на пару до "бурчливого економіка", так прозвали в університеті професора Квон Ва, котрий дуже неприхильно ставився до пропуску своїх пар, а особливо його новими студентами. Зараз Юнгі особливо сумував за їх попереднім викладачем, старим добрим містером Ліном, адже той так невчасно вирішив вийти на пенсію, саме коли Юнгі залишався всього один рік навчання...