Мафіозі та його Ангел 3

Епілог

Наступного разу, коли я прокинулася, я була сама. Сонячне світло проникало в спальню, і я могла здалеку чути плескіт хвиль.

Покатавшись у ліжку, я шукала Алессіо, але його ніде не було. Я ворушилася, мої м'язи боліли й відмовлялися рухатися. Мені боліло всюди, але це був сильний біль.

Коли я підвелася, знизу почувся голос Алессіо. Почувся брязкіт посуду, і я посміхнулася, коли до мене дійшло, що мій чоловік на кухні.

Швидко ввійшовши в душ, я вмилася і прийняла ванну. Освіжившись, я вийшла й подивилася на себе в дзеркало.

Моє тіло було вкрите слідами Алессіо. Чи то від його поцілунків, чи від його міцних обіймів, мені це сподобалося. Мені подобалося, як він мав мене. Він дав мені відчути, що я належу... і це було саме так.

Я була його.

І він був моїм.

Я обмотала себе рушником і вийшла з кімнати. Мої ноги піднесли мене до вікна, і я дивилася на океан, на хвилі, що збивалися разом.

Таке гарне, спокійне видовище.

Моє горло заклало, а сльози засліпили зір.

Я була щаслива. Нарешті я була щаслива.

Я відчула його ще до того, як побачила. Його присутність викликала мурашки по моєму тілу. Його руки обхопили мене за талію, і він притягнув мене до свого тіла.

Спершись головою на плече Алессіо, я дивилася назовні.

— Дякую, що привів мене сюди, – тихо сказала я. – Ти стер усі погані спогади, Алессіо. Жодного разу я не мала нагоди подумати про те, що сталося. Ти змусив мене відчути себе живою минулої ночі. Ти змусив мене відчути, що мене люблять, обожнюють і плекають, – продовжила я, мої руки тримають його руки. Алессіо ніжно поцілував мене за вухо. – Ти врятував мене, Алессіо. Ти знову зробив мене цілою.

— Я той, хто мав би це сказати, Ангел.

— Дякую, що любиш мене, – продовжила я.

— Ніколи не дякуй мені за любов до тебе, Айла, – відповів він.

Наші серця вибрали одне одного своїми партнерами. Це було неможливо зупинити, і я була рада, що ми з Алессіо не боролися з цим.

Я ще не вилікувалася. Не повністю.

Іноді кошмари все ще мучили мій сон. Кілька разів у мене все одно траплялися напади паніки.

Моє минуле не було чимось таким, що легко забулося. Це закарбувалося глибоко в мені. Воно було вкорінене в мій мозок незалежно від того, скільки я намагалася його позбутися.

Але я рухалася вперед. Я навчилася відштовхуватися від цього й зосереджуватися на хорошому. На щасті і любові навколо мене.

Я б ніколи не була цілком нормальною. Альберто змінив мене... він зіпсував мені це. Він залишив свої шрами на моєму розумі та тілі.

Але з Алессіо... я була ціла. Я могла жити і любити.

А у відповідь Алессіо передав мені своє серце.

Ми були одним цілим.

Нарешті я могла би бути щасливою, і завдяки цьому я прожила би решту своїх днів, люблячи всім серцем.

Розвернувшись у нього на руках, я звернулася до нього.

Ми дивилися одне на одного.

Від синього до зеленого.

Алессіо посміхнувся мені, а моя посмішка розширилася.

— Ти мій ангел, – прошепотів він.

Так, я була ним.

Я була його ангелом, як він був моїм рятівником.

Початок всього...

Мафіозі та його ангел.

КІНЕЦЬ

Чи це ще не кінець?