Мафіозі та його Ангел 3

Розділ 13

Я сиділа на ліжку й чекала свого Алессіо. Моя рука лежала круглому животі, відчуваючи, як ворушиться дитина.

Двері відчинилися, і Алессіо вийшов з ванної кімнати. Його рушник був на плечах, коли він сушив волосся. Його груди були оголені; на ньому були лише чорні спортивні штани.

Алессіо перехопив мій погляд і посміхнувся:

— Чому б тобі не почекати мене в кімнаті з піаніно?

Я кивнула і підвелася. Алессіо швидко поцілував мене в губи, коли я вийшла з кімнати. Я стояла перед кімнатою з фортепіано.

Глибоко вдихнувши, я зайшла всередину. Піаніно було першим, що я побачила. Відчуваючи збудження, моє тіло загуділо.

З тих пір, як я почала грати кілька днів тому, ми з Алессіо не пропускали жодного вечора.

Гра давала мені відчуття спокою, і я хотіла поніжитися в теплих поглядах Алессіо.

Проходячи далі кімнатою, я зупинилася біля дивана Алессіо. Поки я чекала на нього, з моїх губ зірвалося легке зітхання.

Коли я подивилася вниз, щось привернуло мою увагу.

Я перевела погляд на диван поруч і зробила крок до нього. Мені перехопило подих.

Я зробила ще крок, зупинившись прямо перед диваном.

Це все здавалося таким знайомим.

Незважаючи на шок, мої очі не втратили фокусу, тому я чудово бачила перед собою.

На ньому лежала одна біла квітка.

Це було так мило і ніжно. Протягнувши руку, я взяла її і піднесла до грудей.

Я була права. Це було мило і ніжно. Пелюстки були розкриті, і це виглядало надзвичайно красиво.

Алессіо залишив цю квітку для мене?

Я не могла не посміхнутися. Звісно ж це він.

Він був таким милим.

Я піднесла квітку до свого шаленого серця й заплющила очі.

У моєму животі щось перевернулося, і було таке відчуття, ніби моє серце танцює.

— Я з впевненістю можу припустити, що ти обожнюєш півонії.

Мої очі розширилися від голосу Алессіо, і я обернулася до нього. Він прихилився до дверей і дивився на мене зацікавленим, але водночас зацікавленим, поглядом.

Його голова була схилена набік, а куточок рота розтягнувся в півусмішці.

Мої щоки горіли, і я опустила погляд.

— Я дійсно їх обожнюю, – тихо відповіла я. – Вони дійсно красиві.

Алессіо підійшов ближче й зупинився переді мною. Він підняв моє підборіддя, щоб наші погляди зустрілися. Від нього віяло теплом. Чоловік перевів погляд на мої губи, і я нервово облизнула їх.

Він підійшов ближче, поки наші груди не торкнулися. Я глибоко вдихнула і чекала, поки він поворухнеться.

— Я збираюся поцілувати тебе, – пробурмотів він, повертаючись поглядом до моїх вуст.

— Добре, – прошепотіла я у відповідь.

Щойно слова зійшли з моїх вуст, спалах болю пройшов у моїй голові. Я здригнулася, пальці міцно стиснули квітку.

За моїми закритими очима миготіли спогади за спогадами.

Я не могла їх зупинити. Вони продовжували приходити без паузи. Так багато. Занадто багато в один час. Моя голова зараз вибухне.

Моє серце ще більше прискорювалося, коли кожен спогад потрапляв у мої думки.

Ще одна хвиля болю прокотилася мною. Це було жахливо, і я впустила квітку, мої руки потяглися до голови.

Я впилася пальцями в голову, світ обертався навколо мене.

Ні! Ні! Ні! Ні! Ні!

СТОП!

ЦЕ боляче. Це так боляче.

— Айла! – я почула чийсь голос.

Алессіо. Це він кликав мене.

Я спробувала відповісти, але мій язик був заважким , щоб щось вимовити. Мої губи розтулилися, але натомість з моїх уст зірвався крик болю.

Моє горло стиснулося, і я люто терла шию, борючись за наступний вдих.

Мої коліна підкосилися, але рука вхопила мене.

— Айла! Дідько!

У мене забилося в голові, коли я поринула в забуття.

Саме це. Ось чому я не хотіла згадувати.

Біль. Було відчуття, що моє серце розривається. Я стікала кров'ю. Зсередини мене розрізали.

Я ніколи не забуду біль. Я хотіла забути, оніміти.

Але тепер було пізно.

Я згадала, і тепер мені доведеться жити з цими спогадами.