Мафіозі та його Ангел 3

Розділ 34

Коли я прокинулася, моя голова була сонна. Кліпнувши кілька разів розплющеними очима, я намагалася оглянути темну кімнату.

Горіла лише лампа.

Я повернула обличчя вбік і побачив Алессіо, який сидів на дивані біля мого ліжка. Однак він був не один.

На його руках принцеса лежала. Власне, вона була покладена йому на груди. Однією рукою Алессіо підтримував її голову, а іншою – її сідниці.

Її мила кругла щока була притиснута до грудей Алессіо, її очі були заплющені, коли вона міцно спала.

— Ти прокинулася, – тихо пробурмотів Алессіо.

— Вона плакала? – подумала я вголос.

Алессіо похитав головою.

— Ні. Мені просто захотілося її обійняти.

Здавалося, це буде повсякденне явище.

— Як довго я спала? – запитала я, намагаючись сісти.

Він підвівся, міцно тримаючи нашу дівчинку на руках.

— Близько години. Усі чекають зустрічі з тобою та принцесою.

Мої очі розширилися, і я вдарив себе по лобі.

— О ні. Я заснула. Мені дуже шкода. Чому вони не зайшли? Вони могли зустріти принцесу, коли я спала.

Алессіо поклав принцесу назад у її ліжечко і підійшов до мене. Поцілувавши моє чоло, він усміхнувся.

— Я забороняю їм заходити. Вони б заважали спати й тобі, і нашій дочці.

— Це не гарно. Вони так довго чекали, щоб зустрітися з нею, – відповіла я суворим поглядом.

Алессіо знизав плечима:

— Не хвилюйся. Ти втомилася, а це важливіше.

— Поклич їх зараз. Час їм познайомитися з маленькою, – зітхнувши, відповіла я. Я не могла не посміхнутися.

Зітхнувши, він пішов і зробив, як йому було сказано.

Двері відчинилися, і через кілька хвилин усі почали збиватися в купку.

Лев та Ісак практично розштовхнули всіх і схвильовані зайшли всередину. Бідолашного Віктора придавило дверима.

Потім з'явилися Віктор і Фенікс. Ніколай та Медді були останніми.

— Як ти почуваєшся? – запитав Лев, підходячи до мого ліжка.