Мафіозі та його Ангел 3

Розділ 12

Хочеш зіграти?

Так. Так. Так. Я хотіла грати. У моєму серці палав розпач. Мені хотілося зірватися і плакати від цього відчуття. Це було занадто. Це занадто сильно відчувалося.

Грай для мене, Ангеле.

Я хотіла. Я хотіла грати для Алессіо.

Але я не знала як.

Я заплющила очі, відчуваючи повільний біль у скроні.

Грай для мене, Ангеле.

Я сіла на лавку, заплющивши очі.

У той момент, коли мої пальці торкнулися піаніно, я загубилася. Загублена в цьому почутті, яке охопило мене.

Я була уже не своя. Мій розум повернувся на стільки днів тому.

Мої пальці ковзали по піаніно. Я не думала. Я просто дозволила цьому статися.

М'яко. Ніжно. Я грала.

З фортепіано продовжували литися ноти, і лунала солодка мелодія. Музика накрила мене, як солодка ніжна хвиля.

Я розплющила очі й наштовхнулася прямо на сині очі Алессіо. Він сидів на дивані, його обличчя було сповнене подиву.

Я бачила, як це змінилося на щось інше. Я не зрозуміла, що це було, але його обличчя пом'якшало, а на губах заграла усмішка.

Він підніс кулаки до губ. Я помітила, що його руки тремтять.

Мої губи ворухнулися...я

посміхалася

.

Навколо нас грала мелодія, я витріщилася на Алессіо.

Ми дивилися одне на одного.

Від синього до зеленого.

Здавалося, що я нарешті могла видихнути.

У той момент я все забула. Кожну рану. Кожен біль. Кожен поганий спогад.

Існував лише цей момент.

Я граю на піаніно. Алессіо дивиться на мене.

Я відчула... спокій.

Я не зрозуміла, що пісня закінчилася, і я припинила грати, поки Алессіо не встав. Вирвавшись із заціпеніння, я дивилася, як він рухається поруч зі мною.

Алессіо став біля мене навколішки й узяв мої руки у свої.

— Ти пам'ятаєш, Ангеле?

У мене стиснулося серце від його запитання. Похитавши головою, я в розпачі заплющила очі.