Коли скалічений Бог Війни став моєю наложницею

Частина 25-1

Сюй Ду байдуже глянув на нього.

Він знав, що перш ніж родина Гу занепала, батько Чангюна також мав кількох наложниць. Малюк Гу Чангюн не забув побаченого та почутого, тож добре розбирався у справах внутрішнього двору. І відколи увійшов до маєтку принца, особливо полюбляв розігрувати мегеру перед гостями.

Зазвичай Хуо Уцзю був не балакучим. Певне, просто проігнорує цю витівку.

Дійсно, Хуо Уцзю і слова не сказав. Натомість, Мен Квіншан, що стояв обабіч, вклонився та промовив з усмішкою: "Звісно! Відколи пані Хуо прибула до маєтку, все йде як найкраще. Спасибі за Вашу турботу, пані Гу!".

Доки говорив, Мен Квіншан потайки штурхнув ліктем Сун Юаня та продовжив, так само усміхнено: "Я не знав, що пані гратимуть тут у шахи. Цей слуга незгадливий та потурбував вас... Сун Юань, поквапся та попрощайся з обома пані".

Сун Юань одразу слухняно вклонився до них.

Але перш ніж він встиг попрощатися, Гу Чангюн перебив його, також усміхаючись:

"Для чого такий поспіх?" - запитав він: "Мен Квіншан, чи я тобі здаюся тигром-людожером?".

Сюй Ду знову зиркнув на Чангюна.

Він багато разів нагадував Гу Чангюну не створювати зайвих клопотів, але пам'ятав, що у ранні роки Чангюна було багато буремних злетів та падінь. Тож аби захиститися, він розвинув у собі цю легковажну вдачу чоловіка, що не боїться смерті та дражнитиме усіх і кожного. Не так то просто тепер позбутися звички.

Мен Квіншан лише вибачливо посміхався, тож, помітивши це, Сюй Ду вирішив загладити слова Чангюна: "Не має потреби квапитися, хіба що ви мате важливіші справи. Чи пані Хуо вміє грати у шахи? Ми з Чонгюном щойно зайшли у безвихідь, тож якщо пані Хуо знає правила, чому б Вам не допомогти нам переламати хід гри?".

Хуо Уцзю зверхньо поглянув на нього.

Він люто ненавидів гру у шахи.

Батько Хуо Уцзю грав просто жахливо, а от військовий радник батька славився своєю здібністю до шахів на всю країну. Янгуань розташовано на краю світу, батько не хотів витрачати корисні ресурси на навчання Хуо Уцзю. Тож натомість змусив його вивчитися гри у шахи у свого радника, цього усміхненого тигра.

Хуо Уцзю не вистачало посидючості, щоб грати у ці нудні чорно-білі фігурки, і він щоразу здіймав бучу. Батько так розсердився, що забрав його улюбленого коня, пообіцявши повернути лише якщо Хуо Уцзю вивчиться грати у шахи.