Три століття не бачивши безсмертного

Розділ 64: Я бачив тебе уві сні

Слова: «Щоб заспокоїти когось» були вимовлені так тихо, що це був майже просто порух губ. 

Сяо Фусюань не міг чітко розчути, тому нахилився ближче і запитав:

— Що?

Він злегка нахилив голову, його брови були наполовину опущені, ніби він просто уважно слухав. У цьому кутку даху раптом виникла атмосфера інтимності, навіть вітер оминав це місце.

У цю мить хлопчик на подвір'ї запитав:

— Пане, чому на даху брязкіт меча? Що відбувається?

Голос знизу залишався далеким і невиразним, але в Ву Сінсюе виникло неприємне відчуття, ніби його спіймали на чомусь. Його серце раптом почало битися все швидше і швидше. Проте все це було занурене в лінивий алкогольний серпанок, тому він не рухався, даючи цим невидимим і невловним думкам розгулятися.

Він почув, як Сяо Фусюань відповів хлопчикові тихим голосом:

— Нічого, я... приймаю гостей.

Його голос був надто тихим, і хлопчик не міг чітко розчути, але він докотився до вуха Ву Сінсюе. Коли він вимовив останні два слова, Сяо Фусюань нарешті перевів погляд і подивився на Ву Сінсюе.

Посеред важкого серцебиття Ву Сінсюе ліниво відповів:

— Ніхто ніколи не притискав гостя до даху...

Погляд Сяо Фусюаня зупинився на ньому, і він пробурмотів:

— Мг.

Ву Сінсюе продовжив:

— Крім того, щоб приймати гостей, потрібно запропонувати їм вино, але ти не приніс його сюди.

Нарешті Сяо Фусюань заговорив:

— Ти пив вино з іншими.

— Я можу випити з тобою ще вина.

— Не треба.

Сяо Фусюань сказав: «Не треба», але в його голосі не було й сліду холоду, можливо, тому, що вони були так близько, що їхні дихання перепліталися.

Погляд Ву Сінсюе був дещо затуманений, коли він запитав:

— Тоді як я можу догодити Тяньсю?

— Чому ти хочеш догодити мені?

Ву Сінсюе, перебуваючи під впливом алкоголю, облизав вуста і відповів:

— Тому, що...

Він ще не думав про те, що сказати, але йому було байдуже. Тому що він прижмурив очі й раптом відчув, як його пальці міцно стискають, а Сяо Фусюань нахилив голову вниз...