Пульс 101 / РЕДАГУЄТЬСЯ

Пролог

-Я люблю цих людей, але мамо чому ми повертаємося.? Яка причина розлучення? - заговорив брат та тепер мама повернулась до мене.

-Моя рідна доню, Лука. - мама посадила мене собі на коліна. -Послухай моя синьоока красуне. Ти вже доросла дівчинка, але є дещо що ти маєш знати. Твій батько дуже сильно тебе любить, і твого брата. - вона подивилась на брата а потім знову на мене. -Твій батько тепер має іншу жінку він полюбив її, інколи таке трапляється розумієш, але він любить вас бо ви... його діти. -  тато зрадив мамі? Тато взяв собі іншу дружину? Але як він міг. Він же любив мою мамусю. Так він не часто бував у дома, але він любив маму.

-Мамо але якщо він любить нас тоді чому він взяв собі іншу дружину? - поцікавилась я.

-Бо тато і мама вже не люблять одне одного розумієш інколи таке буває але це не означає що мама його ненавидить. - я встала на ноги тоді повернулась до брата, який все ще стояв і нічого не говорив так само і мама нічого не сказала.

Брат взяв мене за руку і ми пішли збирати свої речі. Поклавши все що мені дороге я акуратно поставила свою невелику валізу до двох інших (маминої та брата). Побачивши маму яка сиділа за столиком і щось писала в зошит, я підійшла до неї.

-Мам, а я ще побачу тата? - запитую я.

-Звісно що так. Він буде дзвонити. - мама посміхнулась але я бачила в її очах сльози. Мені було дуже прикро. -Біжи за своєю валізою, і братові повідом що зараз будемо їхати, а як він знову сидітиме скажи що літак чекати його не буде. - я кивнула і побігла по брата.

-Ілля! Мама сказала "щоб ми йшли, але якщо ти не підеш літак не чекатиме на тебе!" - повторила я мамині слова і він підвівся, тоді взяв дві валізи, одну мою одну свою.

Не знаю скільки пройшло часу, але спочатку ми були в таксі, потім в аеропорті, а потім в літаку і тепер в Америці місто як мама казала - Лос Анджелос. Потім ми ще довго їхали я дивилась у вікно на краєвиди міста, воно було прекрасним. Цілу дорогу я спостерігала за життям цього міста доки не потемніло і місто стало ще прекраснішим.

Через деякий час міста видно не було, а було схоже щось на район, маленькі відтінки світла пробивалися крізь високі ворота і ми зупинились. Було темно тому я не зрозуміла де ми адже там було хоч якесь світло а тут зовсім нічого. Я почула звук, тоді перед нами відкрились ворота.