Я плив, невагомо й легко, як насіння переліт-трави пливе по весняній воді. М'які пухнасті хмаринки огортали мене з усіх боків. Я летів крізь них на світло й звуки музики, що долинали звідкись з низу. Мерехтять сонячні зайчики, я мружусь від лагідного проміння, котре пробивається крізь свіже зелене листя. Чую дзюрчання води — це ж наша річка Ервейн, а он де, на пагорбі тисячолітній дуб в оточенні зеленого молодняку. Вітер шелестить густими кронами, чути чийсь переливчастий сміх і мелодію флейти — хтось грає "Пісню вечірнього лісу". Йому починають підспівувати, голоси зливаються зі звуками музики. А ось і мамин, такий рідний і близький голос. Я усміхаюсь, мені добре, я хочу, щоб ця мить ніколи не закінчувалась. Зорі, як же довго я не був вдома!
– Мамо, мамо... – намагаюсь кликати, але мій голос надто слабкий, він розчиняється в багатоголосому гомоні і я знов лечу кудись, чи падаю в м'яке світло.
— Тайріель, злазь вже, бо Найдір ще прийме тебе за білохвоста і підстрелить!
Я сиджу на розлогій старій черешні, знизу срібним дзвіночком долинає голосок кузини Мірель
— Так він скоро в білохвоста і перекинеться, — очі в нього он вже які, — Тайріель, глянь, може в тебе і хвіст росте? - крізь переплетення гілок, лунає сміх кузин.
Білохвіст не найприємніша тварина, мені хочеться образитись, натомість я сміюсь і крутнувшись на гілці, звисаючи вниз головою, жбурляю в них черешнями.
— Дикун! - приснула Ільзель, — Мірі, пішли до Найдіра і хлопців, з ними веселіше.
— І вони не кидаються їжею, — кокетливо надула губки Мірель.
— Ти чула, що тато казав? - навмисне піднімаючи голос, хоча я і так чудово їх чув, мовила моя старша кузина — як би ти не намагався приручити вовченя, воно все одно вкусить тебе.
Дівчата побігли стежкою туди, звідки чути було співи й сміх...
А піді мною розверзається безодня і я лечу в низ, все нижче й нижче в якийсь химерний колодязь без дна.
Розліплюю важкі повіки й не одразу розумію де я і що зі мною. Лондейлін, маяк, вежа, дім Вендела — останні події проносяться в голові, яку розриває гострий біль. Я застогнав і спробував зосередитись. Зрозумів, що лежу на дощаній підлозі, над собою бачу сутінкове небо, котре відділяють від мене металеві грати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Срібло і золото
FantasyБаланс світу порушено - магія стала рідкісним ресурсом й істоти, наділені здатністю до неї, ведуть боротьбу за володіння джерелами магічного ефіру. До рук головного героя потрапляє дивний артефакт, що наділяє його здатністю бачити й використовувати...
