Частина 7. Яна

42 11 27
                                    

— Мені наснився дивний сон, Марто. — Промовила Яна до подруги.

Вони саме вийшли з аудиторії та прямували до університетського скверу, де можна було перепочити на лавці в тіні старих лип і поговорити.

— Ти мені скажи, коли тобі сняться сни не дивні. — Пирхнула Марта. То що там, розповідай.

Дівчата вмостились на одній з лавок. Лагідне сонячне проміння пробивалось крізь ще не пожовкле листя крислатих дерев і утворювало химерні візерунки на землі.

— Я була в іншому світі. У темній вежі. Це наче якась вʼязниця. А в ній — хлопець. Малий ще зовсім, років п'ятнадцять. У нього надзвичайні очі й мені здається, що він не людина...

— Ти знову начиталась Кінга перед сном! — Перебила подруга. — Досить вже витати у хмарах, Янко. Подумай про реальне життя!

Неподалік про щось із запалом сперечались їхні одногрупники. Місцева вулична кішка ловила метелика у клумбі.

Яна дивилась на мініатюрний фонтанчик у центрі скверу. Той заспокійливо дзюрчав, розкидаючи бризки води, що мерехтіли на сонці веселковим ореолом.

Дівчина простягнула руку, роздивляючись, як сонце просвічується крізь пальці, окреслюючи контури кісток.

— А як зрозуміти, що саме є реальним? — прошепотіла вона, звертаючись, мабуть, вже до себе.

— Ти мене слухаєш взагалі, Янко? — голос подруги вивів Яну із роздумів.

— Так, — непевно промовила дівчина.

Марта голосно надкусила яблуко, котре вийняла із рюкзака.

— Так от, в тебе просто немає справжніх проблем, тому вигадуєш собі всяке.

— Але Марто! Все це виглядало таким справжнім, що я досі не можу оговтатись.

Від згадки про моторошний каземат Яну пробрав холод, дарма, що надворі було тепло, як влітку. А ще її турбувало дивне відчуття, немов доторк сторонньої уваги, коли хтось розглядає тебе надто прискіпливо. Дівчина роззирнулась. Скверик наводнили студенти, та на них з Мартою ніхто не дивився. На мить їй здалось, наче тіні від дерев неподалік, сплівшись в хижі щупальця велетенського спрута повзуть до неї. Вона струснула головою і мара щезла.

"Це вже справді занадто, Янко"

— Хлопець у Темній вежі, Марто... Мені потрібно знайти його і врятувати -– несподівано навіть для себе промовила вона.

Срібло і золотоWhere stories live. Discover now