Частина 13. Тай

22 10 25
                                    

Розбудило мене яскраве світло, що падало на обличчя. Я лежав у просторій вітальні на старому дивані. З вікна на мене світило сонце, знадвору долинав спів пташок і пожвавлений гомін людей.

— З поверненням, друже!

Я обернувся на голос і зустрівся поглядом з горіховими очима. Хлопець усміхався безтурботною усмішкою, блідість зникла — ніяких ознак того, що нещодавно він був на порозі смерті.

— Джон, твій вічний боржник. - Він простягнув мені руку.

— Тайріель, — я підвівся і відповів на привітання. — Скільки я тут пролежав?

— Майже добу, відповів Джон і додав:

— Дякую, що врятував мене. І з вашими ейрійськими іменами можна язика зламати. Я буду звати тебе Тай, ти не проти?

Я усміхнувся й кивнув. Скорочене ім'я мені подобалось — воно було простим і звучним. Принц Тайріель помер у вежі, мені теперішньому цілком підходить Тай.

— Знаєш, мушу зізнатись, коли я побачив тебе... Мені ж перед тим обіцяли магічний рятунок, а тут приходить якийсь обірваний доходяга... одним словом, я думав, що мені все ж таки настав гаплик.

Хлопець говорив швидко, перестрибуючи з однієї думки на іншу, немов поспішав.

— А ти молодець і ти справився. - Він винувато усміхаючись розвів руками.

— Я радий, що тобі краще.

— Та не те слово! Дивись — Він задер сорочку і показав невеликий блідо-рожевий рубець на м'язистому торсі. — Наче нічого й не було, навіть більше — почуваюсь краще ніж будь-коли. А от ти, друже, виглядаєш зле. Чи можу я тобі чимось з тим зарадити?

Я усміхнувся і додавши бадьорості в голос, відповів:

— Пусте. Відпочинок, сон і хороша їжа, це все, що мені потрібно.

— О, я приготую тобі щось! - Радісно вигукнув Джон

— Мергеріт, мені потрібна ваша кухня, ваша плита і шматки свіжого м'яса!

– А ти відпочивай, бо за обідом буде багато питань. Мене страшенно цікавить все, що стосується ейрі.

Джон урочисто попрямував на кухню, а до мене підійшла дівчина з великим горням чогось гарячого.

— Це трав'яний відвар, щоб відновити сили. - Усміхнулась вона й протягнула горня.

Я принюхався — в ніс вдарило гарячою парою, запахом квітів боривітру, пустельника і ще кількох знайомих мені трав.

Срібло і золотоWhere stories live. Discover now