Збірник замальовок

Дивний незнайомець що закохався в лисячі очі

Запах свіжої випічки, фруктового соку та квітів, що стояли на столі. Спокійна музика разом зі стукітом крапель дощу об шибку вікна, а також цоканням клавіш ноутбука, на котрому темно-рудий чоловік в окулярах щось писав приблизно годину.
Він приходив сюди вже другий тиждень. Здається, хлопець був письменником, тому що текст на ноутбуці виглядав як літературний. Можливо, він приходив через затишну атмосферу, можливо, через смачну випічку, а, можливо, через продавця з лисячими очима.
Він не відводив погляду від зайнятого чоловіка. Не те, щоб його хвилювало, що юнак так часто приходить, просто той також інколи споглядав на нього з посмішкою.

- Пане? Чи можу я придбати те тістечко? - Клієнт, що тільки-но прийшов намагався зробити замовлення, але, здається, продавець задумався.

- Ох, вибачте! Так, звісно. Яке саме ви хочете? - Хлопець отямився, коли до нього звернулися вдруге. Він прийняв замовлення та дістав малиновий сирник.

До нього підійшла дівчина-колега та несильно вдарила хлопця по голові.

- Чонін, будь ласка, зосередся на роботі. Я розумію, наскільки той письменник привабливий, але все ж таки я не думаю, що ти хочеш втратити роботу. - Юнак кивнув і пішов готувати каву для наступного клієнта.

Вже під вечір, коли всі робітники покинули пекарню, клієнти розійшлись, а сонце почало сходити за горизонт, Чонін збирався закривати заклад, навіть не помітивши, що той загадковий чоловік підійшов до нього.

- Пане, чи можу я дещо попросити? - Він посміхнувся, розглядаючи дії продавця.

- Ох, так. Яке тістечко ви б хотіли з'їсти? Тільки ми зачиняємось, тож можу лише спакувати із собою. - Юнак дістав пакетик для випічки.

- Чи можна я заберу із собою тістечко з милими лисячими очима? - Незнайомець підморгнув, дивлячись, як хлопець перед ним стає кольору помідора.

- Ох... Еее...- Це все, що міг сказати продавець. Пакетик з його рук випав, а сам він відвів погляд.

- Мене звати Кім Синмін. Я б хотів запросити вас на прогулянку по нічним вуличкам. - Він простягнув руку, запрошуючи Чоніна піти з ним.

- Ох, звісно... Тільки я мушу закінчити деякі справи, щоб зачинити пекарню...- Ай Ен почав бігати, намагаючись швиденько усе прибрати. Синмін на його реакцію посміхнувся і відповів: "Буду чекати на дворі".