В цьому житті я стану Володаркою

21

З самого ранку весь маєток стояв на вухах.

Робітники трудилися більше звичайного. Я спостерігала, як дорога від головних воріт до головної будівлі була забита десятками карет.

Поки я дивилася у вікно, мене гукнули:

- Флорентіє.

Це був Клеріван, сьогодні одягнений в темно-синю туніку.

- Лорейн щойно сказала, що найцінніший ресурс для підприємця - це «довіра».

- Га?..

Ой, а я і забула. Я ж на заняттях.

Проводити заняття навіть в такий відповідальний день, як сьогодні, так в стилі Клерівана.

- А як ви гадаєте?

Я задумалася на мить.

Що я думаю?

- Гадаю, це правильно.

Надійний клієнт для торгівця як кисень. І, без сумнівів, довіра в торгівлі мала дуже важливу роль, адже здобути її надзвичайно важко.

- Тоді, ви погоджуєтеся з думкою Лорейн? Що найважливіший ресурс для підприємця - це надійний бізнес-партнер?

- Гм... Не зовсім. Те, про що я подумала, схоже, але трохи відрізняється.

- В будь-якому випадку, ваша черга. Яка ваша відповідь на домашнє завдання?

Я здивовано почухала щоку. На це питання немає єдиної правильної відповіді, адже у кожної людини різні цінності.

- Я вважаю, що найцінніший ресурс для підприємця це «люди», - можливо, він вважатиме це стереотипною відповіддю, але вона також правильна. - Зрештою, все роблять люди. Наприклад, приймають найважливіші та найнеобхідніші рішення.

Дивлячись на батькову роботу, я знову могла вільно дихати. В минулому справа текстилю з корою стала сильним ударом для Ломбарді. Звісно, з нашим рівнем достатку, ми швидко оговталися, але була інша сильна втрата: кредит довіри тих, хто повірив у Ломбарді та зробив передзамовлення тканини з корою. І якщо втрату грошей дідусь компенсував без проблем, репутація Ломбарді все одно постраждала.

Але я це змінила. Втім, я не експерт, тому могла змінити тільки одне: справу віддали перед керівництво мого батька, а не В'єза. Але навіть така маленька зміна спричинила кардинально інший результат.

- З часом підприємство росте і стає більше роботи, яку підприємець не може зробити сам. То чому б не цінувати людей, з якими можна розділити цю ношу?