Альфард

4 частина

Слова нового, але вже такого ненависного знайомого, б’ють важким молотком по голові, думки розсипаються, мов намистини по підлозі, і Хеджин не може ніяк зібрати їх докупи. Занадто вже багато сюрпризів, як для одного вечора, вона не може усвідомити або хоча б зрозуміти, що від неї хоче співбесідник. Дівчина точно знає, що програла у цьому двобої, але ціна програшу занадто вже висока. Цей нахабний красунчик шантажує її, навіть не приховуючи цього – Хеджин злиться, вона була необережна лише раз, але саме цей єдиний випадок і загнав її у кут, з якого немає виходу. Для пані Кім, програш дорівнює смерті, вона не звикла до подібного, гордість дівчини неабияк зачеплено, але Хеджин прекрасно знає, що ціна, яку вона заплатить за те, що Чонгук може розповісти китайцям, набагато вища. Її люди, партнери, точки збуту, картель і в кінці-кінців – вона сама: всі опиняться в небезпеці через цю трикляту помилку, свідком якої став не хто інший, як Чон, трясця б йому, Чонгук. Здається, що ця вакханалія ненависних думок триває цілу вічність, але насправді, Хеджин ошелешено витріщається на хлопця менше хвилини, а той лиш терпляче вичікує відповіді. Зібравши себе докупи, недолугу подібність тиші, яка тільки може бути у такому гучному місці, дівчина нарешті подає голос:
- Слухай, містер Чон, а тобі не здається, що я не зовсім схожа на ту, хто розділяє любов до косплеїв на подібні казки? У мене немає часу на те, щоб грати в дурнуваті ігри, які ти тут придумуєш, теж мені – розвів дитячий садочок!
- Оу, міс Хеджин знову показує свої гострі кігтики. Добре, називай це як хочеш, норовлива пані: дитячі ігри, прямий шантаж, чи просто угода, але ти ж достатньо розумна дівчинка і точно усвідомлюєш, що який би варіант не обрала – станеш моєю … служницею - Чонгук нахабно дивиться прямо у вічі дівчини, обдаючи її обличчя гарячим шепотом, очікуючи на чергову реакцію від неї.
- Ха, містер Чон, я ніколи, чуєш? – ніколи, не стану твоєю … служницею. У тебе є лише нещасних 3 бажання: цього абсолютно точно не вистачить, для того, щоб приручити мене. Не знаю, що ти там собі придумав, але зарубай собі на носі, що цьому не бувати! – Хеджин чітко вловлює мотиви цієї гри слів і кидає й свої карти на стіл, посміхаючись так само, впевнено у відповідь.
Нехай, комбінація, яку вона склала не така вигідна як у Чон Чонгука, але й дівчина не вийшла з цієї гри зовсім переможеною – здивований і занадто вже вогняний погляд Чона, прямий доказ тому. Хеджин знає, що таке блеф у чистому вигляді, вона навчилася достатньо тиснути авторитетом, якщо немає іншого виходу – роки правління картелем змусили вдаватися до таких трюків, щоб виходити з подібних ситуацій. Але, тепер питання в тому, чи вона правильно оцінила свого суперника та те, наскільки далеко він готовий зайти.
- Що ж, Лавандочко, мені дуже лестить знаходження у твоїй прекрасній компанії, але на жаль, мушу бігти: з’явилося декілька термінових справ. Я знайду тебе сам, коли ти мені знадобишся, а поки що, насолоджуйся своєю дорогоцінною свободою. – остання фраза, випущена з вуст Чонгука, останній неоднозначний погляд на постать Хеджин і Чон розчиняться посеред височезних стін коридору.
Дівчина дивиться вслід за постаттю Чонгука і подумки мріє про те, щоб його поява в її, і без того складному житті, опинилася просто одним із багатьох кошмарних снів. Але, дива не стається, бо Хеджин не прокидається на м’якенькому ліжечку і ніхто не пропонує їй на сніданок круасани з малиновим джемом. Ну що ж, вечір остаточно зіпсовано і тому, щоб хоч трохи виправити ситуацію, Хеджин спускається на 1 поверх закладу, проходить до бару і замовляє пляшечку мексиканської текіли, яку вона явно не планує ділити ні з ким. З кожним ковтком міцного напою, мозок потроху починає розслаблятися і нав’язливі думки відходять на другий план. Хеджин насолоджується атмосферою одинокості, але дивний погляд із сусіднього столика порушує цей ефемерний* момент. Дівчина повертається в сторону об’єкта роздратування і натикається поглядом на чорноволосого хлопця в  малиновій атласній сорочці з глибоким вирізом, крізь який видніється контур неоднозначного татуювання, яке під світлом софітів стрімко змінює свій колір. Вона надовго не затримується на хлопцеві, а просто кидає швидкий вогняний погляд, дивиться на нього у відповідь кілька секунд і спокійно повертається до свого мексиканського друга. Хеджин вже порядком набридла занадто вже гучна музика закладу і вона збирається нарешті покинути це місце, допивши залишки текіли, як раптом, поруч із нею з’являється нова постать, та ж сама, яка свердлила поглядом її увесь вечір та нахабно примощується поруч із нею. Дівчина вже починає думати, що кількість самовпевнених піжонів* на один квадратний метр, просто перевищує норму в рази і саме тому, вона без зайвих пояснень підіймається з велюрового диванчику і розвертається в сторону виходу, але оклик за спиною змушує її зупинитися:
- Вибачте, дівчино, а це, випадково не ваше? – незнайомець в атласній сорочці тримає в правій руці невеличку чорну сумочку, яка зі 100% вірогідністю належить саме Хеджин.
- Матінко рідна, так ти сьогодні просто ходячий магніт для проблем, молодець Кім Хеджин, так тримати! – дівчина промовляє ці слова собі під носа і з великою неохотою розвертається обличчям до хлопця і протягує свою руку на знак того, що їй потрібно повернути знахідку.
Хеджин втомилася, в неї на сьогодні і так вдосталь проблем з’явилося у вигляді декотрих Чон Чонгуків, а тепер іще й цей стоїть непорушно і навіть не збирається віддавати сумочку.
- Хлопче, може досить на мене так витріщатися, віддай мені моє і просто розійдемося спокійненько. Мені зараз не до флірту, хоча ти й достатньо симпатичний, мушу визнати.
- Оу, така прекрасна дівчина, як ви, настільки високо мене оцінила – це звісно, не може не лестити. Але, якщо вишукана пані зараз не налаштована на розмову, то може вона скаже мені хоча б своє ім’я? Мене, до прикладу, Чімін - Пак Чімін звати. – білосніжо-щира посмішка з’являється на пухких губах і хлопець ніби зачаровує своєю теплотою, промовляючи кожне слово.
Стривайте-но, стривайте: бути такого не може! Чи то текіла таки подіяла, чи то проблеми взяли своє, але Хеджин точно думає, що їй почулося і взагалі, то все галюцинації від перенавантаження. Саме тому, вона підходить ближче до незнайомця, вглядаючись в риси його обличчя і запитує:
- Повтори-но, що ти зараз сказав, як тебе звуть?
Хлопець трохи губиться від таких дій, але осторонь не залишається, подумавши, що дівчина просто не розчула його слова через гучну музику, він люб’язно повторює сказане раніше.
- Моє ім’я – Пак Чімін. – хлопець намагається промовити його якомога гучніше і після цього переводить свій погляд на Хеджин.
Вона стоїть нерухомо, ніби її вдарили чимось важким по голові, погляд дівчини змінюється з кожною секундою: занадто багато сталося, як для одного дня. Хеджин не може повірити тому, що вона чує, невже це її той самий маленький Чім-Чім? Нехай там як, але дівчина знає, як це перевірити – вона протягає свою долоню до хлопця і вимовляє:
- Що ж, Пак Чімін, приємно познайомитися – можеш називати мене Хеджин або, якщо бути точною: Кім Хеджин.
Короткий здивований погляд один на одного і сумнівів не залишається – перед Хеджин стоїть справді той, кого вона і досі вважає єдиним другом. Проходить менше хвилини, Чімін спочатку недовірливо приглядається до дівчини, а після чого різко та міцно обіймає її і тихо промовляє над вухом:
- Очам не вірю! Кім Хеджин, невже це справді ти? Зірочко, ти просто не уявляєш собі, як же я сумував за тобою, чому не сказала, що ти жива, чому не виходила так довго на зв’язок, чому, га?
Для  Хеджин незвично ось так виражати свої почуття, вона не настільки тактильна, як Чімін, але сьогодні, вона міцно обіймає його у відповідь і тільки мовчки слухає хлопчачі обурення у себе на плечі.
Вони просиділи за довгими розмовами не багато, не мало – аж до закриття клубу. Сонце почало сходити над містом, а годинник показував 5 годину ранку – Хеджин вмощується в таксі, яке люб’язно викликав Пак і під декілька обіцянок того, що вона більше не зникне з поля його зору – дівчина нарешті відправляється до готелю. Хеджин скидає з себе набридливі підбори, нашвидкуруч перевдягається і падає в обійми м’якенького ліжечка, де і провалюється в міцний та занадто вже омріяний сон.