Libertas

¹³

- У тебе гарний голосочок. - видає він обійнявши двома руками Чонгука, що лежить на ньому.

- Йа! Відпусти! - він пробує вибратися, але все було марно, адже хлопець набагато сильніший за нього фізично. Врешті решт, він зупиняє цю затію і голосно зітхнувши умістився зручніше.

- Тебе рана не болить?- питає пошепки він і охоронець мотає головою в сторони - мені краще злізти, бо я давлю на рану. - але той фиркає обійнявши міцніше.

- Не пущу. - говорить він, чмокаючи в лоб і той фиркає. Тоді Чон просто лягає вже всім тілом на нього, бо сам на просився, а одну руку кладе на грудну клітку, а другу піднімає, перебираючи ліниво русе волосся, зарившись носом у шию.
Чімін насолоджується ласками хлопця одночасно гладивши його по спині.

- А казав:"Відпусти". - дразнить Чім і получає ліниво удар в груди.

- Заткнись. - просить він, проводячи холодним носом по шиї, заставляючи Чіміна поніжитися і покритися мурахами.

- Чому ти такий холодний?- Чім накриває їх ковдрою і щільніше обіймає знову.
Він сам дивується, бо ж цей раз не так боляче приходити в будинок, точніше з Чонгуком не так боляче. Навіть мовчання полегшує перебування у цьому домі.
Тишина і вони у двох, що ще може принести щастя в такій ситуації? 

Він розказав свої переживання і гріхи та вину, а хлопець все вислухав і збереже в секреті. Саме головне, що він розуміє його, тому і не підбадьорює, а мовчить. Чонгук просто є рядом з ним. Просто Чон показує, що той не один.

- Гук. - видає шепотом він подувши на маківку хлопця, роздуваючи довгі пасма в різні сторони.

- М? – він слухає вухом глибоке дихання. Як у того грудна клітка то підіймається, то опускається.

- Розкажи як твій брат став босом. - той дивується і стає трішки сумним, адже він не знає, що зараз з братом, а тим більше що з Техьоном. Він переживає за них десь в глибині душі, адже ці люди були з ним майже все життя.

- Ну..- зітхає він заплющивши свої тьмяні очі. - коли батьки загинули, то Манн увійшов у цей весь грязний світ, а я... В той час, здається, саме найважче було таки Манну. - Чон прикусив  на мить губу, а потім, вдихнувши продовжила знову, перебираючи рукою волосся Пака.

- Він нікому не показував, як йому було боляче від смерті батьків. Я тоді плакав, кричав, бив, ламав все підряд. А брат...навіть не дивився в мою сторону. - хлопець киває. Він розуміє, що йому теж не просто зараз.