Розділ 1. Частина 3.

22 0 1
                                    

Він чекав мене біля витягу, спершись на дерев'яний парканчик, зубами натягував рукавичку. Влад і у лижному просторому костюмі виглядав статусно: весь у чорному, з чорним спорядженням ціною у кілька тисяч євро – такий собі темний вершник. Його новенькі, наточені до блиску, лижі стояли поряд. Я навіть з білою заздрістю на них задивилась.

- Які круті, як я раніше не помітила? – замість привітання випалила я.

- Мг, - Влад відірвався від паркану, скинув лижі до долу. – Дякую.

Він був досі помітно стривоженим, ніби щось мучило його, але він сам не знав що. Кусав губи, зсував задумливо темні брови.

Ми пробралися до витягу через чергу, нарешті опинились на кріслах. За цей час ми перекинулись лиш парою коротких реплік про те, куди збирались їхати, напруга зростала. Але звідси відкривався чарівний вид. Гори у всій своїй величі, смереки хилили гілля додолу, не витримуючи ваги снігу, поодинокі фрірайдери-екстремали проносились під нами. Раптом хтось із людей поряд заговорив.

- А ви здєсь часто биваєтє? – жіночка звернулась до ще одного нашого попутчика.

- Буваю, - чоловік, явно зацікавлений в її компанії, обернувся, підкрутивши сивий довгий вус.

- Подскажетє, гдє можно покататься новічкам? – мене чомусь аж передьорнуло від її слизької награно солодкої вимови.

- Оця гірка підходить, - ми саме проїжджали над синьою трасою.

- А ви мєсний? – жіночка розправила крила, ще більш надула гіалуронові губи, видно привітність нового знайомого їй подобалась.

- З Тернопільської області, а ви? – ми ж продовжували сидіти мовчки.

- Із Луганска.

- О то це у вас там... - чоловік запнувся.

- Ну да, прішлось уєхать. Думала здєсь рускоговорящіх нє любят, - я намагалась абстрагуватися від їх розмови, роздивлялась гори, краєм ока помітивши, що Влад теж їх уважно слухає.

Кілька фраз я пропустила, як раптом одна різанула мені слух:

- Ну путін молодець, захоплює території. Справжній правитель, може б і нас захопив.

- Ви би так нє говорілі здєсь, - жіночка засміялась, зиркнувши на нас.

Тернопільчанин щось хотів відповісти, але його перебили.

Великі і маленькі таємниціWhere stories live. Discover now