One dance - one death || minsung

-𝟽-

Напиватися в компанії ідіотів, чий рівень розумового та емоційного розвитку максимально наближений до учня середньої школи – рішення досить необачне і явно необдумане. Мінхо залишалося лише важко зітхати, приречено спостерігаючи за тим, як колись інтелігентні до певної міри молоді люди перетворюють його квартиру на справжній зоопарк на виїзді. Так би мовити, доставка додому, отримайте, розпишіться. Тільки ось подібне замовлення, що явно прийшло помилково, хотілося повернути в ту ж секунду. Лі навіть готовий був доплатити комусь, щоб вивантажити цей надто галасливий натовп зі свого житла.

А починався цей балаган тихо та відносно мирно. Балаканина, нові знайомства, шкідливі закуски та легкий алкоголь, настільні ігри та якісь дивні нічні шоу по телевізору. Все, як годиться на вечірках, яких так намагався уникати Мінхо. Проте, що глибше у ліс, а саме, чим вище градус у крові, тим вище стає небезпека для фізичного і ментального здоров'я. Люди до двадцяти років повинні ставати серйознішими, старшими, орієнтуватися на отриманий життєвий досвід, нехай і нечисленний, це логічно. Але друзі Лі та їхні знайомі явно були винятком із загальноприйнятих правил.

Через пару годин гучні розмови, жарти, сміх і якась дивна музика як доповнення до загальної какофонії звуків у приміщенні, що, здавалося, просочилося безліччю контрастних запахів, починаючи від їдкого аромату дешевої локшини і закінчуючи стійким духом різношерстого алкоголю, плавно привели до активнішої діяльності. По типу запеклих суперечок щодо того, хто переможе у змаганні з тверку: Нікі Мінаж чи Лі Фелікс, до найдивнішої версії гри в твістер з усіх, що доводилося бачити Мінхо за своє недовге життя, і яку він би із задоволенням стер зі своєї пам'яті, якби тільки мав таку можливість, і до інших ще більш провокаційних занять, доки хтось із присутніх не запропонував зіграти в монополію.

Не найкращий вибір дозвілля для п'яних молодих людей, але все одно краще, ніж спостерігати, як Чанбін на пару з Чоніном захоплено відтворюють одягнені версії поз з камасутри на ігровому килимку твістера під несхвальні вигуки Фелікса і Хьонджина. І Лі навряд чи колись вдасться викинути з голови моторошні й дещо травмуючі спогади, але надія на це все ще майнула десь на задвірках.

І нехай йому не подобалося те, що відбувається, нехай музика була не в його смаку, а хаос неприємних запахів важкою хмарою осідав у легенях, Мінхо продовжував сидіти на підлозі своєї вітальні, не висловлюючи й дещиці того обурення і злості, що вирували всередині. А все тому, що Джисон, сп'янілий і розслаблений, податливий і затишний до болю, зручно розташувався між його колін, спершись спиною на груди, дозволяючи забути про всі незручності і претензії, що танцювали на кінчику язика.