꧁ 𝔾𝕖𝕥 𝕚𝕟𝕥𝕠 𝕞𝕪 𝕙𝕖𝕒𝕣𝕥 🇺🇦Українською ꧂

Частина 1: Випадкова зустріч

Якось в Оксфорді випав перший сніг... Спираючись спиною на стіну будівлі музею мистецтв, серед жвавої вулиці сидів хлопчина. На вигляд - зовсім ще дитина. Сплутане волосся опускалося йому на плечі, спадало на чоло і затінювало очі кольору першої зелені на весні. Морозне повітря пробиралося крізь тканину його тонких, протертих на колінах штанів і в розтягнуті рукави поношеного коричневого светра на ґудзиках.

Сидячи на лавці та розтираючи свої холодні руки, він побачив у парку гарного молодика. Парубок сидів на лавці неподалік і, сховавши ніс у свій довгий шарф, ніби чекав на когось, вдивляючись у бік машин.

Раптова палітра кольорів з'явилася перед очима - і сіра, сумна буденність засніжених вулиць наповнилася різнокольоровою гамою почуттів...
Переповнений натхненням, Мейлі покопирсався у своїй сумці, дістав звідти сірий, добре заточений олівець і чистий аркуш паперу та почав малювати незнайомця через купу силуетів перехожих, зосереджено вимірюючи пропорції олівцем.

Погляд художника бігав від аркуша до обличчя брюнета. Знову піднявши очі, він несподівано зустрівся з ним поглядом. Від цих зосереджених на ньому уважних очей його серце пропустило кілька ударів. Три секунди інший ніби вивчав його, оцінюючи з ніг до голови: від старих, завеликих у розмірі черевиків до рум'янцю, що раптово спалахнув на щоках... Мейлі швидко відвів свій погляд, намагаючись зробити вигляд, що малює когось іншого. Ховаючи очі у свій малюнок, підводячи олівцем лінії та обриси, він подумав про себе:

«Ніяково вийшло».

Зациклений на малюванні, він не відразу помітив, що на нього впала чиясь тінь, заступаючи сонце. Піднявши очі, він уже зблизька роздивився того самого парубка, який зараз з усмішкою дивився на нього. Мейлі від несподіванки не знав, що й сказати, тому мовчки дивився на іншого з розкритим ротом, поки той не забрав у нього з рук лист і не глянув на малюнок, запитавши:

- Це ти намалював?

- Я... я не хотів образити. Просто я малюю людей довкола, потім пропоную їм готовий малюнок і... отримую трохи грошей на їжу.

-Ха, просиш грошей на їжу? - молодик із темними, як ніч, очима посміхнувся і став оцінювати іншого. - Хм. То ти, виходить, попрошайка?

Мейлі мало не задихнувся від обурення:

- Я не...! У мене просто немає дому, і я ще неповнолітній. Мене не приймають на роботу, тому я заробляю тут.