Пей:..
- замовк раптом він.
Я: я начебто казала, що інтрижок між нами не буде, романів на роботі я не шукаю.
- Встаючи з диванчика говорила я.
Пей: ага, все одно стрибнула на мене.
- посміхаючись нагадував Пей.
Я: вчора б поліз до мене сам, а сьогодні... це сталося абсолютно випадково.
Розвівши руками убік, я вирушила до зали. взявши свій робочий планшет і сівши в крісло, я почала читати повідомлення та пости, що стосуються моєї роботи.
Я: завтра у тебе зустріч із Мануелем, о 13:10, потім із Риною, 14:50 і Макаром, на 18:30.
- говорила завтра цілі я.
Пей: неїє, як я не хочу, це обов'язково?
- стомлено питав Мурмаєр.
Я обов'язково! Я начальник чи ти? Моя справа тільки вести переговори, записувати тебе на прийоми, тож...
Хитнувши головою, я посміхнулася.
Пей: такими темпами я не виписуватиму тобі премію.
– кинув він.
Я: налякав, краще б допоміг вирішити проблему з житлом, я не знаю де шукати квартиру за ціною половини моєї зп.
Шатен задумався. у його голові здається щось крутилося, але хлопець чомусь вирішив залишити це при собі.
Пей: подивимося.
Я: ти хотів сказати інше, хіба ні?
- Розкусила його я.
Пей: чому ти не можеш пожити у батьків? Це проблема?
вальяжно скинувши брову, я кивнула.
Я: так проблема, як ти це уявляєш? Жити з батьками, навіть хлопця не знайти, адже мати кричатиме за ніка, а батько за свої та мої права, адже дім його, я не маю правда когось приводити.
- тиснула його запитання я.
Пей: м-так, чому тоді у мене пожити не можеш?
Я: ебі, та й у тебе своє особисте життя, у мене своє. Навіщо нам якось стикати їх?
Мурмаєр здався...Здається я була занадто уперта, щоб хоч на чомусь погодитися з ним.
Пей: гаразд, сиди та зустрічі розподіляй, шукаю тобі житло.
- Сідаючи на диван говорив пей.
Я: дякую, щоб я без тебе робила)
- виразила я.
Так пройшла решта дня. Більше 4 годин я просиділа за планшетом, тому мої пальці сильно затекли і навіть припухли. Пей пропонував мені різні варіанти будинків, але все було не те. як погано бути без великих сум бабок.
Пей: я не знаю...
На останньому варіанті він кинув телефон на стіл.
Пей: тобі все не подобається!
Я: вони не підходять, я повинна половину будинку на твою знімати, або частину?
- обурювалася я.
Пей: яка ти гидка!
Я: я не винна!
Пей: я віддам тобі свою стару квартиру, чи піде?
Я: квартиру? ого, прямо ось так?
- Здивувавшись подивилася на Мурмаєра я.
Пей: не безкоштовно звичайно, жертвуватимеш своєю попкою і нервами)
Я: що?!
– перепитала я.
Пей: там мій лд живе, але квартира знаходиться близько до роботи, про попку це вже до мене.
Примружившись ніби зневажаючи, я раптом тихо відповіла.
Я: ти хочеш поселити мене до свого друга, а потім ще й над моєю дупою посміхатися? Ні, я не згодна. Вже краще до мами та тата!
– крикнула я.
Мій телефон раптом задзвонив.
Я: та що кому знову треба?
- Розлютилася я.
Пей: стейс із серцем, боже, вона ще не в чс?
- гидливо говорив пей, подаючи мені телефон зі столу.
Я: що їй потрібне?
натиснувши на зелену кнопку, я нудно кинула.
я так?!
<розмова>
Стейсі: ти чого така зла? мені вже зателефонувати не можна?
Я: я просто зайнята!
- відвертала її я.
Стейсі: і? на ліжку лежати, і я можу! витягай свою дупу, хочу з тобою в кіно сходити, давно нікуди не ходимо!
– безсоромно говорила подруга.
Аодивившись на мурмаєра, я показала хлопцеві фак, що тихо сміявся.
Я: у кіно кажеш?)
Стейсі: так, я покликала з нами ерена, якщо хочеш, запропонуй також комусь.
Куточки моїх губ повільно поповзли вгору.
Пей: ні-ні-ні!
- тихо защипнув мурмаєр.
Я: о так, я навіть знаю кого я з собою візьму, зустрінемося через 2 години у нашого, без запізнень.
<кінець розмови>
Пей: ти мене за іграшку тримаєш, чи що?
- грізно заволав шатен.
Я: не бурчи, ти подобаєшся їй, а значить я запросто можу зачепити її своїми причіпками до тебе.
пей:..
>>>>>>>>
діємо?) хлопці, вибачте за це марення, писатиму у справі хвеаеп.
зайчика, швидше за підписуйся, включай повідомлення та став реакції, щоб не пропустити нові серії ❤️