>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 44>>

Пей: ти збожеволіла?
- не вірив моїм словам пей.
Я: чому ні? Сьогодні ввечері я піду на побачення з ніком, хочу новий будинок, нову машину, утримання, нічого більше.

Мурмаєр здається був у повному шоці.
Пей: т/і, я не впізнаю тебе, невже ти правда злишся через марго? Якщо ти хочеш, щоб хлопець утримував тебе, чим я гірший? Спати ти з ним теж за бабки будеш?
- не вгавав шатен.

Я: слухай, що за ревнощі? Я тобі сказала, або так чи ніяк. ти свою цю кидати не будеш, чому я мушу ділити тебе з кимось? Так хоч не прикро буде.
Пей: ще як прикро!
- Сказав Мурмаєр.

Я: ти все сказав? Я можу йти? Доброго дня.
- Сказала я, повертаючись до будинку.
Пей: стій, стій, стій! Я згоден, тільки давай без твоїх цих?
- Хапаючи мене за руку промовив Пейтон.

Я: навіть так? Невже я справді подобаюсь тобі? Це дуже мило, але ти не переживай, я тобі більше любитиму, ніж остину, добре?
Обернувшись, я цмокнула хлопця в губи.
Я: тільки ми виберемо дні, ну, в які зустрічатимемося, окей?

Стискаючи свої зуби, хлопець висловлював невдоволення, але робити не було чого.
Пей: добре.
Я: я подзвоню тобі, не хмурся, тобі не йде невдоволення)

Зайшовши до будинку, я зачинила за собою двері.
Мамо: що це зараз було? Здригнувшись, я різко повернулася до жінки, що стоїть за моєю спиною.
Я:мама? Ти підслухувала?!
- Злилася я.

Мама: ти хочеш дурити ніка?! Та як ти можеш, хіба я тебе так виховувала?
- лаялася вона.
Я: годі! Я сама розберуся у своєму житті, не лізь, мамо!
Батько: що за крики? Т/і, хто приходив?
- дивлячись на нас спитав батько.

Мамо: ти глянь на неї! вона зібралася зустрічатися з двома чоловіками, т/і зібралася нікуди обманювати, щоб розвести на гроші!
Жінка почала розводити руками убік, паралельно вичитуючи мене перед татом.

Прийнявши мене за плечі, чоловік посміхнувся.
Тато: ну що ти як мати орлиця? Наша донечка доросла, сама розбереться зі своїми хлопцями, навіщо ми лізтимемо?
Я: як же я тебе люблю, тат)
- цмокаючи його в щоку говорила я.

Мама: так ви заспівали я дивлюся, так? Ти не думала, що це може погано закінчитися?
– перейшла на крик мати.
Я: заспокойся, годі! все буде добре, я не маю наміру слухати твої нотації.
Прибравши руки батька зі своїх плечей, я поспішила до себе.

Мама: згадай мої слова, згадаєш ще про мої попередження!
- крикнула мені в спину мати зі сльозами на очах.

Я: ось чорт...
Зачинившись у своїй кімнаті, я втомлено зітхнула.
Ну чому вона така понікерка?
– подумала я.
На мій телефон раптом надійшло повідомлення.

Подивившись на екран, я побачила переклад від нікого.

*переклад 3500$*
<сподіваюсь сьогодні ввечері ти будеш блищати, кохана ❤️>

Таке мені вже подобалося. Приклавши смартфон до губ, я посміхнулася.
Я: хай почнеться помста мій милий нік, хай почнеться...
зволікати не можна було. Вистачить з мене, я буду найшикарнішою цього вечора, він знову втратить голову, і свій образ я більше ніколи не залишу позаду!

Підійшовши до дзеркала, я розпустила своє волосся. Розчесавши і угоду високий хвіст, я дістала з сумки джинсування. Фарбуватися не було сенсу, макіяж зроблять у салоні, а щодо сукні я вже все вирішила.

Склавши в сумочку серветки, телефон, навушники, зарядку, банківську картку, документи та дзеркальце з невеликою кількістю продуктів для обличчя, я вийшла з кімнати.
Мама: куди ти зібралася?
- витираючи сльози рушником, питала мати.

Я: пройдуся до тц, приведу себе в порядок, бо Нік хоче бачити мене у всій красі.
- Усміхаючись говорила я.
Батько: сонечко, давай акуратніше.
– попередив тато.

Я: все буде добре, я пішла, люблю вас!
Пройшовши через зал, я пройшла до передпокою. Взувши кросівки і вийшовши з дому, я попрямувала до торгового центру.
Цей вечір буде багатообіцяючим!
>>>>>>>>
мені здається у фф багато води...