>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 42>>

Стиснувшись у грудку, я уперлася руками в груди нахабного.
Я: пусти, чорт!
– крикнула я.
Скинувши з себе шатена, я схопилася з ліжка.

Я: я йду, це не обговорюється, навіть близько до мене не смій підходити, зрозумів?
Витерши свої губи, я важко дихаючи почала одягати топ.
Пей: ти серйозно?
- Запитав мурмаєр.

Я: абсолютно, мені такі стосунки не потрібні, то була дурна ідея, на що я взагалі розраховувала?
Застібнувши джинси, я прихопивши свої сумки попрямувала до виходу.

Перед дверима діставши кросівки і швиденько взяв їх, я покинула цей чортовий будинок.

<20 хвилин по тому>

Сидячи в таксі, я їхала до батьків додому. Мої думки були забиті пейтоном, як він міг так нахабно брехати мені? Дивлячись у вікно і проклинаючи свої почуття до нього, я відчувала, як моя злість потроху вщухає.

Діставшись до дому, я оплатила машину. Викинувши сумки з тачки, я поїхала до будинку.
Я: мам, тату, є хто вдома?
почулися кроки, а потім я побачила сердитого батька.
батько: т/і, ти зовсім не серйозна!
- сказав він.

Я: що сталося? що я зробила?
- Запанікувала я.
Мама: ти пішла з дому, нічого не сказавши нам, ми хвилювалися!
- підхопила мати, яка щойно увійшла до передпокою.

Я: ну я вже доросла! вистачить мене так опікуватись, ну ви чого?
- Кинувши сумки обурилася я.
Мама: розбитою виглядаєш, щось трапилося?
Я: мг, мій герой романтик виявився одруженим, от і послала його.
- З образою сказала я.

Батько: як одружений? на його пальці не було кільця.
– здивувався тато.
Я: я теж думала. ідеальним його вважала, а він.
Мама: ніби ти обручку завжди носиш.
- якось дивно подивившись на чоловіка, сказала мама.

Батько: ну що ти таке кажеш? звичайно завжди.
Мама: і не зраджував мені?
Я: давайте не будемо? чого, як маленькі? я піду до своєї кімнати, хочу побути сама.
Мама: пробач сонце, звичайно.

Знявши з себе взуття, я попрямувала до кімнати без сумок. Взявши з полиці першу книжку, що трапилася, я впала на ліжко. Відкривши першу сторінку, я вдалася в читання.

<pov ника>

Я: ось так...
батько: ти що?
– перепитав тато.
Я: я просив її повернутися, але т/і проти.
- роблячи ковток вина казав я.

Чоловік похитав головою. моя історія про розрив з т/і його не тішила.
Тато: Що ж ти наробив, синку? ми так чекали на ваш шлюб, а що зараз?
Відставивши келих убік, я поклав свою голову на коліна блондина.

Я: тату, я шалено люблю її, поверни мені т/і, будь ласка.
- благав я.
Чоловік посміхнувся.
Тато: Що ж я зроблю? це ти давай. ноги в руки, купи їй дорогий букет троянд, цукерок, щось золоте і на коліна. може простить тебе вперта.
– радив тато.

Я: думаєш?
Батько: не думаю, знаю. припиняй їй змінювати, розкайся, змінися на краще!
Він був правий. Якщо хочу повернути кохану, потрібно стати вищим за свої бажання.
вставши з дивана, я посміхнувся.

Я: значить, прямо зараз я поїду до її батьків!
Батько: відмінний настрій, тільки переодягнися, в порядок себе приведи.
- казав він.
Батько: і так, виклич таксі, ти випив.
– додав блондин.

Я: як скажеш тат, дякую!
швидко піднявшись нагору до спальні, я відчинив свою шафу. діставши чорні штани та білу сорочку, я відразу ж почав переодягатися.
намочивши волосся в душі, почистивши зуби і набризкавши духами, я взувши дорогі туфлі поспішив на вулицю.

Викликавши собі таксі та дві адреси двох магазинів, ми вирушили на зустріч до т/в.

<7 хвилин по тому>

вибравши величезний букет квітів, я абияк запхав його в машину. наступним об'єктом був магазин із прикрасами.
тут довелося попітніти. я не знав чого хотіла б т/і, тому купив їй кулон із метеоритом.
Запакувавши його в маленьку коробочку, ми поїхали до самого будинку батьків дівчини.
>>>>>>>>>
як думаєте, що буде далі?