>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 49>>

я: мм, мені подобається другий, він такий шикарний...
- Закушуючи губки сказала я.
нік: другий, то другий. все для моєї кішечки)
прийнявши мене за талію, хлопець притулився до моєї спини.
нік: поїхали?

я: угу.
піднявшись з дивана, ми вирушили до виходу. взувши взуття і закривши будинок на ключ, я і нік вийшли надвір.
Поки хлопець виганяв машину з гаража, я зателефонувала власнику будинку, зустріч намічалася рівно через 1.5 години.

сівши в машину і пристебнувши ремінь безпеки, я подивилася на хлопця.
я: дякую тобі)
- Усміхнулася я.
Усміхнувшись мені у відповідь, Остін завів машину.
вже буквально за пару секунд ми їхали до місця зустрічі.

<9 хвилин по тому>

в салоні грала мила музика, вікно було трохи прочинене, і все було б супер, якби не телефонний дзвінок.
мобільний несамовито задзвонив у моїй сумці, діставши його, я напружилася. це був пей.
нік: хто там?
– поцікавився хлопець.

я: е..це мама, напевно хвилюється за мене.
прикривши екран рукою, я відразу взяла трубку.

<розмова>

я: так мамуль, як ти?
- Почала я.
пей: що? яка нахрена мама?!
- почувся відповідь у слухавці.

я: оой, тату? як там мати? якщо чесно, я трохи зайнята, люблю вас, поцілунок за мене маму!

<кінець розмови>

скинувши, я відразу прибрала телефон назад у сумку.
нік: ти якась схвильована, щось трапилося?
я: так ні, просто почуваюся не дуже добре, тато як завжди не вчасно, так ще й з маминого!
- Награно обурювалася я.

нік: може, щось важливе, могла б поговорити, мені це не заважає.
я: так-так, але все ж таки, ти за кермом, пізніше поговоримо)
якось дивно подивившись на мене, Остін знизав плечима.

між нами запанувала тиша, і лише через кілька хвилин я остаточно заспокоїлася.
дурень, навіщо дзвонити?
- подумки вилаялася я.
дивлячись у вікно і намагаючись хоч трохи відволіктися від думок у яких був присутній пейтон, я зробила музику трохи голосніше.

далі все йшло нормально.

<27 хвилин по тому>

під'їхавши до особняка, ми заглушили двигун машини. залишивши транспорт, я озирнулася на всі боки.
я: таке місце хороше, ми так рано доїхали, може, сходимо в кафе?
- Запропонувала я.

нік: так, давай. тут якраз є недалеко кафе, перекусимо, через вікно побачимо власника і підійдемо.
узявшись за руки, ми вирушили до невеликої забігайлівки.

<пару хвилин по тому>

я: я буду млинці з шоколадом, більше тут взяти нема чого.
– сказала я.
нік: так, я, напевно, теж це буду. Візьмемо холодний чай?
я кивнула.

залишивши мене одну в кутку закладу, хлопець подався замовляти їжу.
раптом мій телефон знову задзвонив. з психами діставши мобільний, я незважаючи на екран крикнула.
я так?!

<розмова>

мама: люба, що ти так кричиш?
подивившись, я вловила на собі погляди незнайомців.
я: пробач мам, просто ранок нервовий, щось трапилося?
мама: ти обіцяла повернутись додому, де ти?
– турбувалася мати.

я: я з ніком, все добре, ти спокійна? мам, мені ніколи розмовляти, я тобі потім все поясню, люблю.

<кінець розмови>

кинувши мобільний на стіл, я нервово відкинулася на спинку стільця.
нік: що таке? щось трапилося?
поставивши піднос біля мене, хлопець сів навпроти.

я: все добре, просто сьогодні всі хочуть винести мені мозок, дістали, чесно!
нік: котик, мені здається, що тобі варто менше хвилюватися, заспокойся, розслабся.
- заспокоював остін.
заплющивши очі, взявши з підносу пляшку, я відкривши її стала жадібно пити вміст.

я: одні хімікати, огидно!
- Поставивши пляшку на місце обурилася я.
нік: дитинко, якщо тобі не подобається, я можу сходити в дорожчий магазин, все для тебе.
я: ні, не потрібно. одне й те саме, тільки велика витрата бабок.

телефон остину раптом задзвонив.
я: хто там?
діставши смартфон з кишені джинс, хлопець відповів.
нік:..
>>>>>>>>>>>
Сорі, зараз наступні кілька днів буде переклад без випробування
(Тіпа як авторка писала з малою так і буде. Бо до того хто помітив був переклад з каліграфічними виправленнями😅)
Це зв'язано з тим що в мене на носі семестрові роботи😉