Я: нічого, з'їжджаю, а що? Правда не знаю куди, гаразд, розберуся.
- Махнувши рукою відповіла я.
Пей: я можу запропонувати тобі жити зі мною, не безкоштовно...
Він усміхнувся.
Я: йди нахрен, мені простіше винайняти собі квартиру.
- показуючи фак мурмаєр відповіла я.
Пей: як хочеш пупсик, я запропонував, це навіть вигідніше.
- кусаючи губи спокушав він.
Я: це був один раз, цього більше не повториться. Просто розвага, зрозумів мене?
Взявши сумку і планшет я одразу ж вийшла з кабінету.
Пей: ну-ну)
- почулося за спиною.
Хихікнувши я попрямувала до виходу.
<на вулиці>
Сівши у свою машину, я завівши двигун заплющила очі. Мені давно не було так добре, ми переспали зовсім не знаючи один одного, який жах.– думала я.
Цей невеликий гріх показав пейтон всю мене.
Справжня дівчина не почала б розсувати ноги перед першим східним, що він про мене думає? Дешева повія на якийсь час?
Викинувши ці думки зі своєї голови, я поїхала додому до нікого.
<40 хвилин по тому>
Збираючи речі в сумку з шафи, я бігала з однієї кімнати до іншої. Ніка вдома не було, але я все одно чогось боялася, чого? Нового синця?
Зібравши кожну свою річ я схопивши сумки кинулася до виходу, проте в цей момент у вікні коридору майнула тачка хлопця.
Я: чорт!
– крикнула я.
Кинувшись назад, я раптом почула голос хлопця і сміх дівчини, що увійшли до будинку.
Забравшись у величезну шафу разом із сумками, я затихла.
Нік: так, уявляєш? ця тварюка невдячна проміняла мене на цього виродка.
?: м-так, я просто в шоці з неї, але ти не переживай... такі дівчата не заслуговують на таких гарячих хлопців як ти.
Який знайомий голос...
– подумала я.
У невеликій щілині шафи я побачила Стейсі та Ніка. Моєму подиву не було меж, як вона могла?!
Нік: так?)
- грайливо питав він?
Обхоплюючи дупу дівчини руками, хлопець жадібно заходився цілувати її червоні губи, яка мерзота!
В моїх очах застигла помада.
Я: це та сама помада з сорочки...
– тихо прошепотіла я.
На очі звернулися сльози. Краща подруга та коханий хлопець? Колишній, коханий...
Підхопивши подругу на руки, остін поніс її в кімнату промовивши:
Нік: тепер можна не боятися наших зустрічей, нас ніхто не турбує.
Двері нашої спальні зачинилися. Кулаки самі собою стиснулися, мені стало так боляче, що ховатися вже зовсім не хотілося.
Схопивши лямки сумок, я вийшла з шафи. Грюкнувши за собою дверцятами, я побігла до виходу.
Опинившись на задній частині будинку, я кинувши сумки в машину сіла за кермо. Стиснувши його у своїх маленьких руках, я рвонула вперед давлячи на педаль газу.
По щоках котилися сльози, ця мерзота виявляється була байдужою, а я все розповіла їй, гроші давала, підтримувала...
Образа була настільки сильною, що я не помітила червоного кольору світлофора. Пролетівши через порожню зебру, я прискорилася.
Я: якого біса?!
Позаду пролунала сирена поліцейської машини.
Подивившись у дзеркало заднього виду, я усвідомила що щойно зробила.
чорт!
- подумки крикнула я.
Зупинивши машину на узбіччі, я опустила стекало. вже за хвилину біля мене стояв поліцейський.
?: перевищення швидкості, порушення дорожніх правил, ваші права водія?
Змахнувши руками сльози, я дістала з бардачка права.
Я: будь ласка, вибачте...
?: так міс т/і т/ф, вибачте ви будете у відділенні, виходимо.
Тільки не це...
- плачучи говорила я своїй свідомості.
Вийшовши з машини, я тихо спитала.
Я: чи можу я зателефонувати? Ви не подумайте, я не п'яна, просто найшло щось.
?: мг, на вас усіх щось знаходить, швидко!
Кинувши мені свій смартфон, хлопець дістав із кишені цигарку.
Друзів зараз у мене не було, а значить дзвонити треба Пейтону... Більше нема кому...
Взявши його номер із робочої групи, я натиснула кнопку виклику.
>>>>>>>>>
ненадовго ж вони розлучилися)
Дайте трохи активу