Хоча це сказано лише для того, щоб подражнити його, натяк у цьому запитанні був надто очевидний.
Якби він дійсно хотів уникнути цієї теми, він міг би просто заперечити це.
Але Ю Хво не говорив.
Рука, що тримала дверну ручку, на мить стиснулася, перш ніж послабити. Під поглядом Цінь Дз'ю він мовчав. Ніби мовчки визнав, що існує невимовна таємниця.
Таке мовчання також мало в собі тонке відчуття табу.
Цінь Дз'ювідчув, ніби його подряпав кінчик кігтя. Лише повільно й обережно найгострішею частиною.
Боляче не було, але на серці засвербіло.
Починався ефект камери ув'язнення. Навколо них поступово темніло, і обриси предметів у кімнаті стало важко розрізнити.
У темряві навколо Ю Хво озирнувся до Цінь Дз'ю.
Наступної секунди Цінь Дз'ю поцілував його.
Він притиснув Ю Хво до дверей.
Так само, як сказала Чу Юе, він перебував в системі довгий час, вплив і контроль системи були набагато сильнішими. Надто багато його спогадів було закрито, і навіть зараз він не міг згадати.
Але кожного разу, коли вони так стикалися, він відчував, ніби його серце переповнювалося.
Це тому, що виникало забагато емоцій водночас...
Але він не знав, звідки ці емоції.
Кожен поцілунок між ними був таким. Починалося б дуже різко, а потім поступово заспокоювалося.
Цінь Дз'ю легенько поцілував Ю Хво в губи, а потім у куточки: «Я не пожартував».
Якби вони не були його сім'єю, він би точно не сказав ту другу половину.
Ю Хво подивився на нього і повільно перевів подих: «Я вмію розрізняти»
Навіть у такий момент у його тоні продовжував бути відтінок насмішки.
У кімнаті ставало темніше. Він уже не міг розібрати його виразу.
Але з його голосу було зрозуміло, що він докладає всіх зусиль, щоб зберегти спокій.
«Якщо ми не вийдемо зараз, ми не зможемо знайти двері», — рука Ю Хво, яку він стиснув, трохи ворухнулася, щоб нагадати йому.
Цінь Дз'ю погодився, але здавалося, що він не думав про це.
Другою рукою він торкався шиї Ю Хво, а великим пальцем натискав на його підборіддя.
Ю Хво злегка підняв голову, лінія від підборіддя до шиї простяглася далі. Цінь Дз'ю схилив голову і ніжно поцілував в адамове яблуко.
Вії Ю Хво затремтіли. Тоді Цінь Дз'ю підняв голову і сказав: «Ходімо, Великий Наглядаче».
Цей Великий Наглядач хоче його вдарити.
***
Юй Вень слідував з другого поверху разом із Чу Юе та іншими й побачив свого брата та його хлопця, які сиділи на дивані.
Ю Хво переглядав свій телефон, а Цінь Дз'ю тримав довгу тонку книгу, недбало перегортаючи сторінку.
Труп старого Юя розкинувся на дивані. Він заснув після того, як прийняв кілька таблеток, і перед ним була додаткова склянка води. Ймовірно, його там залишили Ю Хво та Цінь Дз'ю.
Юй Вень уповільнив крок і дуже уважно подивився на них. Він помітив, що вони двоє поводилися не дуже інтимно.
Тоді, коли він таємно зустрічався, навіть якщо це був просто вчитель, який пожартував, він і його дівчина взаємно дивилися одне на одного і деякий час дивилися ловили погляди через парти та стоси книг.
Заходячи та виходячи з класу, він навмисне переходив на інший бік, щоб злегка постукати пальцем по її столу, перш ніж піти.
Коротше кажучи, він хапався за кожну нагоду і використовував усі можливі хитрощі.
Навіть якщо немає можливостей, він створить можливості.
Але двоє на дивані були зовсім іншими.
Щодо того, яким був Цінь Дз'ю, він не знав.
Але його брат був, як завжди, холодним і байдужим. Опустивши очі, він видав: «Сторонні повинні відійти якомога далі. Не турбуйте мене».
Від нього завжди така атмосфера.
Юй Вень насупився.
Раніше йому було дуже цікаво, якою була б дівчина його брата.
Але зараз...
Повелитель демонів все ще залишався повелителем демонів
Він раптом відчув, що насправді це не велика проблема.
Чи не просто.....
Його брат знайшов іншого повелитеся демонів у хлопці!
Юй Вень ледь не зісковзнув з останньої сходинки, коли завершив це веселим висновком.
«Ну що?», — Цінь Дз'ю підвів очі від своєї книги.
Чу Юе махнула рукою: «На другому та третьому поверхах нічого немає. Ви перевірили дитячу кімнату?», — запитала вона Юя Веня.
«Так, там нічого немає. Я навіть перебрав усі шухляди», — сказав Юй Вень і сів з іншого боку від Ю Хво. Він намагався якомога природніше запитати: «Брате, як... як поживаєш?»
Ю Хво нахилився, гортаючи альбом. Почувши слова Юя Веня, його дії припинилися, і він довго дивився на нього.
«Ч-чому ти дивишся на мене?», — сказав Юй Вень.
«Ще живий?», — запитав Ю Хво.
Юй Вень почухав голову: «Хаа, яке зараз століття? Моя здатність приймати речі завжди була хорошою. Мені просто потрібен був час, щоб переварити. У будь-якому разі... ха, все добре, якщо ти щасливий».
..........
Чу Юе, яка стояла трохи далі, засміялась: «Я не очікувала, що у Наглядача А буде такий молодший брат. Він дуже милий».
Обличчя Юя Веня перетворилося на помідор.
Якби він знав, що "милий", яке сказала Чу Юе, насправді означало "маленький дурень", він, мабуть, не був би таким червоним.
«Це не у вітальні чи підвалі», — сказав Ю Хво.
«Ти перевірив камеру ув'язнення?», — Ян Шу пробурмотіла збоку: «Напевно, ніхто не наважиться увійти туди?»
«........Ми перевірили. Там немає», — Ю Хво не підвів очей і не змінився.
Ву Лі та Шу Сюе підійшли з іншого боку першого поверху та похитали головами: «У нас теж нічого немає».
«Верх, низ, всередині і зовні. Ми перевірили майже все», — Шу Сюе сказала: «Поштову скриньку також перевірили. Немає нічого»
Чу Юе клацнула язиком: «Здається, ми не можемо тут залишатися».
«Ви маєте на увазі... що це в чужому домі?», — Шу Сюе трохи хвилювався: «Як нам перевірити? Чи варто мені переглядати їх один за іншим?»
Вона описала себе так, ніби вона якась служба для обходу.
Але Чу Юе лише похитала головою: «Не треба. Ти не захочеш бачити, як виглядає твоє втомлене обличчя, перевіривши лише кілька будівель? Оскільки це спільний іспит і результати з першого етапу стануть основою для другого етапу, їх необхідно з'єднати. У мене є досвід з цим. Коли ми досягнемо другого етапу, ми, звичайно, зможемо бачити інших людей та інші будинки. Хіба це вже не згадувалося в питанні? Це прибережне місто».
«Тоді ми закінчимо цей етап спочатку», — Чу Юе дійшла такого висновку і подивився вдалину: «Саллі та Ширлі, правда? Твоя мама сказала тобі, що ми залишимося тут на кілька днів? Чи можемо ми піти раніше?»
Недалеко з маленької кімнати з'явилися дві голови. Вони дивилися на цю страшну тітоньку.
Ця кімната була не дуже велика. Це була навчальна кімната. Всередині кімнати було дві дитячі робочі столи. Один рожевий і один блакитний. Стеріотипний стиль брата і сестри.
Цінь Дз'ю глянув у бік підвалу: «Коли ці двоє нахаб пішли в кабінет?»
«Не звернув уваги», — Ю Хво також подивився.
Коли вони вийшли з підвалу, брат і сестра все ще стояли біля сходів.
Вони в якийсь невідомий момент тихо помінялися місцями.
Саллі витріщився на людей у вітальні й якусь мить вагався, перш ніж вийти.
В одній руці він тримав аркуш паперу, а в іншій тримав руку своєї сестри.
«Мама не сказала, але ти не можеш піти», — дитячий голос Саллі був дуже різким, як у маленької дівчинки. Це був майже такий же голос, як у Ширлі.
Він потиснув аркуш у руці й сказав: «Мама й тато залишили нам запитання. Ми щодня маємо запитання, але........ми не знаємо відповіді. Ви повинні допомогти нам».
«Звичайно, давайте подивимося на запитання».
Саллі поклав папір на журнальний столик і поставив поруч маркер.
Всі були приголомшені.
Це був просто чистий аркуш паперу. На ньому не було жодного слова, не кажучи вже про назву.
«Щовечора о 8 вечора Саллі та Ширлі мають час на роздуми», — Саллі подивився на годинник на стіні.
По суті, це означало, що о 8 годині ночі питання з'явиться на папері.
Взявши участь у серії іспитів у стилі участі, було досить дивно раптом повернутися до відповідей на запитання на папері.
Ю Хво запитав Саллі: «Котра зараз година?»
«Час видати кімнату для гостя», — Саллі вперто відповів: «Гості, у яких немає кімнат, погано спатимуть вночі».
Ширлі повторила: «Так жахливо спати. Ширлі найбільше боїться прокинутися серед ночі».
«Тоді що ти збираєшся робити з нами вісьмома?»
Саллі підвів голову й подивився нагору.
Горище було їхньою ігровою кімнатою.
На другому поверсі було дві кімнати. Той ліворуч був тим, яким користувалися двоє братів і сестер, і був обладнаний двоярусним ліжком і товстим пухнастим килимом під ним, щоб запобігти травмам у разі падіння.
Праворуч була спальня їхніх батьків. У ньому було одне велике ліжко, яке зараз не використовується.
На першому поверсі була кімната для гостей і кабінет.
У камері ув'язнення в підвалі ще залишилися деякі залишкові ефекти, тому наразі її не можна використовувати.
Це означало, що можна було використовувати лише дві порожні кімнати, а кімната для гостей дуже мала.
Саллі зіткнувся з безпрецедентною проблемою.
«Давай зробимо так. Ви можете зайняти спальню та кімнату для гостей», — Цінь Дз'ю звернувся до чотирьох жінок: «Терпіть це тимчасово і намагайтеся не розлучатися».
«А ви?», — запитала Чу Юе.
«Можна спати на дивані».
«Диван не можна використовувати», — Саллі сказав, піднявши підборіддя: «Гості повинні залишатися в своїх кімнатах. Мама сказала...»
Ю Хво більше не міг слухати його погроз. Він простяг руку й затиснув йому рота.
Саллі: «......»
«Добре, якщо ми не зможемо скористатися диваном. Ми можемо просто втиснутися до цих двох нахаб», — сказав Цінь Дз'ю.
Усі, крім Ю Хво та Чу Юе, були шоковані.
Двоє нахаб Саллі та Ширлі були ще більше шоковані.
Ю Хво побачив, що Саллі важко втриматися, тому він відпустив його руку, щоб дати йому можливість висловитися.
Маленький нахаба пронизливо крикнув: «Де ти спиш?!»
Цінь Дз'ю погладив його по голові: «У твоїй кімнаті. Не хвилюйтеся, ми не заберемо ваші ліжка. Підлога підійде»
Юй Вень нервово проковтнув слину.
Спати в одній кімнаті з двома нахабами. Це було рівноцінно жити разом із Мисливцем А в іспиті з фізики, спати з чорною вдовою в іспиті з іноземної мови на руках або ділити ліжко з Герцогом в іспиті з історії.
Що це за домовленість?
Але перш ніж хтось встиг заперечити, двоє нахаб уже вибухнули.
Саллі відразу відмовився: «Ні! Ти не можеш залишатися з нами!»
«Чому? На підлозі багато місця».
«Ні означає ні», — Саллі вперто відмовлявся.
Вираз його обличчя на мить став дивним. Це було не просто через невдоволення.
«Вони хочуть вкрасти нашу кімнату», — він поскаржився Ширлі.
У той момент, коли всі дивувалися, чому він раптом поскаржився своїй сестрі, вони помітили, що Ширлі, яка дивилася на Цінь Дз'ю, раптом насупилася й відкрила рота.
«Вона збирається плакати?», — стривожено вигукнув Юй Вень.
Тоді всі пригадали нагадування з повідомлення про іспит. Було сказано, що вони не повинні змушувати Ширлі плакати.
Всі поспішно намагалися врятувати ситуацію, але, на жаль, ніхто не знав, як заспокоїти дитину, особливо таку, яка не була ні людиною, ні привидом.
Маленька дівчинка витріщилася на Цінь Дз'ю і заплакала.
Ю Хво поклав свій телефон і вільними руками полоскотав її товсту талію.
Ширлі: «......»
Ширлі хоче його з'їсти.