Найбільш приголомшеними були Чень Фей і Хуан Жуй.
Все сталося занадто швидко, і їх застали зненацька.
Чень Фей планував оплакувати себе, але тепер йому більше не підходило ні робити це, ні бути щасливим.
Він застряг із враженим виразом. Він тупо дивився на двох великих майстрів.
У другій половині дня всі говорили, що ці двоє були їхньою надією, але всього за кілька годин їхня надія мала бути вбита.
...
Звернувши на них увагу понад 30 випробуваних у печері, Ю Хво прошепотів із щілин між губами: «Коли це відстале навчилося штрафувати бали?»
«Ви назвали це відсталим, тож логічно знімати бали, щоб зберегти своє обличчя», — Цінь Дз'ю, схоже, вважав, що шепотіти одне з одним було весело, тому він так само придушив свій голос: «Щось подібне не є незвичайним. Тобі теж на першому іспиті не списували бали?»
Ю Хво: «Це було лише два бали».
На щастя, він сказав це тихим голосом. Якби інші випробувані почули слово «лише», вони, ймовірно, відчули б дискомфорт і знепритомніли.
Зрештою, інші працювали до кісток того дня, щоб заробити ці три бали. Якщо їхній прогрес називався «лазінням», прогрес цих двох був більше схожий на «політ вгору та вниз».
Цінь Дз'ю сказав: «Є серйозна різниця між нерозбірливими відповідями та демонтажем корабля».
«Смерть мисливця вважається серйозною?», — Ю Хво також сказав: «Проте жодних балів не було вилучено, а натомість було надано бонусні бали».
Цінь Дз'ю хотів розсміятися.
Деградований наглядач все одно залишався наглядачем.
Він подивився на спокійний профіль Ю Хво й махнув рукою, щоб дати йому знак підійти ближче: «Я думаю, тут потрібно дещо пояснити цьому найкращому студенту з бунтарським духом».
Ю Хво: «...Кажи».
«Зачіпити предмет на іспиті та систему - мають дві абсолютно різні суті», — Цінь Дз'ю сказав: «Звичайно, краще не шкодити ні тому, ні іншому».
«...........»
Ю Хво безвиразно подивився на нього.
Як екзаменатор, який наважувався зробити будь-що, він не знав, звідки в того вистачило сміливості сказати щось подібне.
Цінь Дз'ю помітив його вираз і зробив паузу, перш ніж додати: «Теоретично, обидва не повинні запускатися, але якщо ви хочете їх порівняти, безсумнівно, останнє є більш серйозним. Справа не лише в тому, що щось серйозніше... Ви фактично кидаєте виклик авторитету».
Почувши слово авторитет, Ю Хво пробурмотів: «Авторитет...»
Система, яка затягувала б людей на іспити без будь-якої причини, гаджет, який випадково вирішував чиєсь життя та смерть, справді має нахабність згадати про авторитет?
«Не насміхайся наді мною»
Цінь Дз'ю недбало вказав навкруги: «Тут всюди в екзаменаційний центр. Ви можете сказати це кілька разів таблу або до будь-якого кутка печери. Ви навіть можете сказати це з кролику».
Мертвий кролик: «.........».
«Вилаятися кілька разів і отримати 10 балів?», — Ю Хво сказав: «Це нормально. Непогано.»
Мертвий кролик: «...............».
«Це не буде так погано», — Цінь Дз'ю сказав з усмішкою: «Ти торкнувся голови ворона в останньому іспиті, але чи покарали тебе? Ви можете просто проклинати це скільки завгодно».
Мертвий кролик: «...........................»
Ю Хво дивно поглянув на Цінь Дз'ю: «Ти виступаєш за це?»
Після того, як він це запитав, він відчув, що ці його слова звучать не так.
Як наглядач і частина системи, для Цінь Дз'ю було логічно виступати за захист системи.
Але його слова... несвідомо поставили Цінь Дз'ю на протилежну сторону системи. У його власну фракцію.
І все ж він навіть не усвідомив, коли ця зміна тільки почалася...
Ю Хво злегка насупив брови. Майже одразу після цього він сказав: «Забудь про це. Сприймай це так, ніби я нічого не говорив».
Цінь Дз'ю: «Я це чув».
«...»
Обличчя Ю Хво поступово стало безвиразним.
«Якщо вам щось дійсно цікаво, ми можемо знайти можливість обговорити це іншим разом. Якщо нас знову запросять до місця наглядачів, то у нас принаймні буде кілька тем для розмови, щоб згаяти час», — коли Цінь Дз'ю сказав це, він підморгнув правим оком.
Ю Хво був трохи приголомшений.
За мить Цінь Дз'ю продовжив: «Коротше кажучи, система має свій власний набір правил. Виклик системі значно перевищує виклик предмету в іспиті за суворістю, тому ви будете покарані лише за порушення правил убивства мисливця, а бали не зніматимуться. Однак розібрати корабель - це не те саме. Це те, про що система дуже дбає».
Ю Хво на мить подивився на нього. Потім він висловив ще одне заперечення: «Знищення екзаменаційного центру серйозніше, ніж демонтаж корабля, але на останньому іспиті зняли лише п'ять балів».
«... Схоже, ця величність дуже забудькувата. Дозвольте ще раз нагадати вам», — Цінь Дз'ю вказав на себе: «Було знято лише п'ять балів, тому що інша особа мала нести решту відповідальності. Ця людина розмовляє з вами прямо зараз».
Ю Хво: «........»
Цінь Дз'ю: «Чесно кажучи, я завжди чекав на подяку, але, здається, деякий екзаменований не усвідомлює цієї банальної ввічливості?»
Ю Хво: «.........».
«Але це нормально», — Цінь Дз'ю додав: «У мене багато терпіння. Я не проти почекати ще кілька днів».
Гарні очі Ю Хво нарешті трохи ворухнулися. Він подумав кілька секунд, перш ніж без вагань відповісти: «Так склалося, що я теж не проти».
Цінь Дз'ю: «...........»
...
Недалеко Ді Лі був вкрай шокований: «Ці двоє обговорюють свою долю? Чому вони все ще посміхаються?»
Його товариш по команді брат Лі уважно оцінив їхні вирази обличчя та сказав: «Справа в тому, що лише один із них усміхається...........»
Ді Лі: «...А є різниця?»
Брат Лі: «Ні».
Усі були стурбовані тим, що станеться, але обидві сторони були спокійні і навіть були налаштовані побалакати.
У цей момент Ді Лі нарешті зрозумів, як з'явилися бали цих двох.
Як людина, яка пройшла ряд іспитів, він був надзвичайно чутливий до оцінок. У будь-який звичайний день йому було дуже боляче, якщо він втрачав хоча б одне очко, але тепер він відчував біль у всьому тілі, коли дивився на Ю Хво та Цінь Дз'ю.
У нього навіть імпульсивно виникла думка: якби система це дозволяла, він міг би дати їм два бали. Але він знову подумав і зрозумів, що кому б він не дав ці бали, хтось завжди буде займати останню позицію.
Завжди знайдеться хтось, кому не уникнути покарання.
Побачивши, як Ю Хво та Цінь Дз'ю пірнають прямо на останнє місце, він відчув себе незручно.
Але чи почувався б він краще, якби їх замінили на Чень Фея та Хуан Жуя?
Звичайно ж, ні.
Неважливо, яка це була група. хто б не стояв на порозі смерті, він не почувався б комфортно.
Адже людське серце було ще м'яким.
І ця сміттєва система ніколи не робила нічого розумного.
Не встигли всі прийти до тями після раптової зміни балів, як у печері раптово почався сильний порив вітру.
Першими це помітили члени екіпажу торгового судна.
НіП, які раптово заснули, коли заговорив мертвий кролик, раптово прокинулися.
(Примітка: НіП – НеІгровий Персонаж, те саме що і НПС)
Перший офіцер у стрижці збентежено запитав: «Звідки вітер? Чи вогонь біля входу в печеру перенесли?», — запитав він члена екіпажу, що стояв біля нього.
Член екіпажу пробурмотів: «Цього не повинно бути. Я подивлюся».
Потім перший офіцер запитав випробуваних: «Ви відчули це?»
Коли він це сказав, знову почувся порив вітру. Він було вологим, від нього пахло морем.
Цього разу це помітили багато з екзаменованих.
На мить вони здригнулися. Відчуття заціпеніння охопило їхні голови.
Кам'яна печера ззовні була біля входу, тож це було нормально, щоб час від часу був вітер. Однак наразі вони зібралися у внутрішній печері, до якої можна було потрапити, лише повернувши кілька поворотів, і там також була протипожежна перешкода... Як морський вітер міг досягти місця, де вони були?
І волога водяна пара в повітрі також повинна була висохнути після проходження через вогонь!
Усі озирнулися навколо, намагаючись знайти джерело вітру. Вони боялися все більше.
Раптом хтось крикнув: «Почекайте, я щось чую!»
Всі зупинилися. Вони відразу завмерли на місці: «Який звук?»
«Слухай. Не видавай звуків і слухай уважно!»
Очі випробуваного були надзвичайно широко розплющені, а очні яблука панічно оберталися. Він підозріло оглядав кожен куточок печери.
Він притиснув палець до губ і зберіг цю позицію.
Перш ніж його очі встигли ще кілька разів обернутися, як він почув пхкання. Всі вогнища згасли одночасно.
У печері раптом потемніло. Вони навіть не бачили власних рук.
Майже водночас пролунали вигуки й крики. В одну мить печеру охопила паніка.
«Припиніть кричати», — тихо попередив Ю Хво.
Він дістав із кишені запальничку й відчинив кришку.
Натиснув.
У темряві спалахнуло тонке маленьке полум'я. Хоча це було не так добре, як вогнища, та це було краще, ніж нічого.
Він і полум'я в його руці раптом стали центром уваги. Понад тридцять екзаменованих і кілька членів екіпажу, які не спали, вважали його ціллю і підійшли ближче один до одного.
Відчуття задухи з боку людей аж ніяк не було чудовим досвідом.
Коли всі тулилися, Ю Хво ледь не наступив на Цінь Цзю.
...
Пролунав голос першого офіцера з стрижкою: «Ось тут. Це тут. Кожного разу, коли ми з ним стикалися, це було так... Якимось чином засинаючи, вогонь раптово згас, а потім раптово нападає монстр».
Ці його слова налякали присутніх. Всі напружилися. Ніхто не наважувався вчинити необдумано.
За мить у кам'яній печері запала мертва тиша.
Потім...... почувся дивний звук.
Скреготіння. Це було важко описати.
Це звучало так, ніби щось м'яке тягнули й терли... Ті, хто чув, почувалися незручно.
Мало того, він також супроводжувався якимось порожнім звуком капання.
Ймовірно, це був звук води, що падає з великої висоти.
Кап—
Ді Лі раптом відчув щось мокре на своєму обличчі. Він простягнув руку, щоб торкнутися його.
Кап—
Ю Хво також відчув на собі щось мокре. Він примружив очі у відповідь на бризки.
Він кліпнув кілька разів. Коли він уже збирався оговтатися, він раптом відчув, як хтось обережно схопив його за зап'ясток і підняв запальничку. Запальничка високо над головою.
Цінь Дз'ю сказав: «Подивіться вгору».
Усі повільно підняли голову, щоб знайти джерело води, що капає.
На стелі печери було щось, чого вони не могли розрізнити. Його шкіра була м'ясистою та блідою, його тіло було розкидане скрізь, як ліани, і на ньому також було два великих темних ока.
Воно тихо вкрило всю стелю внутрішньої печери. Покрутивши жирною головою, він тихо дивився на людей унизу, перш ніж відкрити свій рот, схожий на чорну діру.
Хууу—
Вологий вітер, що ніс запах моря, пронизував їх.
Запальничка раптово згасла.
Цього разу ніхто не кричав.
Зіткнувшись зі справжнім страхом, ніхто не мав часу чи можливості кричати.
Залишилася лише задушлива тиша.
Ді Лі відчув, як його розум зпорожнів.
У той час, коли він зміг видати звук, він помітив, що щось біля нього, здається, не вистачає.
Ще через дві секунди він зрозумів, що Ю Хво, до якого він притиснувся, зник.
Не тільки Ю Хво....
Він наосліп обмацував у темряві. Цінь Дз'ю теж зник.
Незабаром це помітили більше людей.
За мить пролунали дискусії та крики тривоги.
«Куди вони пішли?»
«Вони пішли! Вони справді пішли!»
«Ю Хво? Його ж звуть Ю Хво? Цінь Дз'ю?»
Хтось намагався назвати їхні імена в темряві.
Але відповіді не було.
Коли всі були зайняті галасом, мертвий кролик знову заговорив.
【На жаль, сьогодні загинули вісім членів екіпажу. Згідно з правилами іспиту, сьогодні опівночі група, яка займе останнє місце, повинна буде нести відповідальність за смерть. Якщо цього числа недостатньо, щоб компенсувати кількість загиблих членів екіпажу, це продовжиться наступного дня і так далі.】
【Цей безлюдний острів не належить виключно команді, яка знайшла тут притулок. Протягом останніх восьми місяців вся здобич і риба, що знаходиться поблизу, потрапили в шлунок екіпажу, і початковий житель цього острова не в захваті. Воно голодувало багато днів і завжди намагалося наповнити свій шлунок, але так і не змогло цього зробити до сьогоднішнього дня... 】
【Для нього сьогодні чудовий день. Загиблі члени екіпажу могли набити його шлунок, але офіцер наказав сховати тіла, зруйнувавши його плани. Але це нормально. Ці чужинці тут такі ж смачні. Побачивши їх, він миттєво відчув підвищення апетиту.】
【Отож, воно забрало їх.】
Мертвий кролик на мить зупинився. Тоді він сказав твердим голосом:
【Через дві години інші випробувані можуть оплакувати своїх супутників. Я бажаю вам удачі.】
(Перекладачка: система дуже позитивно мислить, навіть надто)