Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Актрисі кімнатного театру
хоронительці тонких, померзлих стін
я розведу, найгарячіше всіх, багаття
щоб її щоки рожевіли в його дим
і вкравши часу, зовсім трішки, небагато
я подарую ту \єдинозриму\ мить
так, наче знову: мама, брат, і тато
свою дитину, наймолодшу, квіття літ
оберігають, хотячи для неї стати
для кучерів її — вігвамом від загроз
актрисі, що з домашнього театру
я заповім обійми —
і тепло
в мороз...
nota bene
І все таки поезія — це чистіше, ніж проза
YOU ARE READING
Прості букви
PoetryТрапляється, ми прокидаємося вранці, перед очима залишки снів, і хочеться почути щось вічне. Збірничок якраз про це...
