прочитано, раптом
мов млосна молитва
що::
з Богом, зненацька
зустрілися липи
і люди-дерева
що ходять
тихенько
(на Ви
із
Землею,
цілують,
як неньку)
і квіти сердешні
забуті зимою
зросилися б раєм
де сіно є,
й
хвоя
і місто небрите
заспало б свій ранок
блукаючи,
спритно,
у сонці:: крізь рами
і жінка маленька,
побожна,
мов діти,
вдяглася б у світло
—
покликана літом,
і радість коротка
спіймала б рукою
солодкий дарунок
загублений
в
полі
і поруч
і поряд
стояв би
з тобою
білявий
ангелик
з життям
— у двобої
і все би крутилось
літало... високо!
до неба, кропиво!
і ти:: одинокий
і кроки і кроки і кроки і кроки
вперед? звісно
бо смерть — спокій.
أنت تقرأ
Прості букви
شِعرТрапляється, ми прокидаємося вранці, перед очима залишки снів, і хочеться почути щось вічне. Збірничок якраз про це...