Доцвірінькався

Зізнання майстра комфортити Техьона й наслідки балаканини Чонгука

— Йа, відпусти мене! Відпусти! Чімін-а, відпусти-відпусти-відпусти! — омега не перестає кричати, уже ледве не гикаючи від сміху, бо мініатюрні пальчики його хьона вкотре доводять свою природженість для лоскотання.

— Маніпулювати мною вирішив? Думаєш, не бачу я? — вигукує Міні, не припиняючи своєї помсти. — Та я ж тебе як облупленого знаю!

— Ти ж... мені ст... стільки спра-а-ав наробив! — роблячи спроби ще раз вставити свої п'ять копійок у цей високоінтелектуальний діалог, горланить Техьон. І якщо чесно, то він, загорнутий у ковдру рулетиком, тремтячий від лоскоту, ще ніколи так сильно не нагадував епілептичного глистика.

— Як і ти мені! Це я тобі ще не нагадував про те, як ти мовчав про свої стосунки з Чонгуком!

«Вже нагадав», — сумненько пролітає в думках Техьона, й оті всі власні виправдання та особливий я-натворю-сьогодні-капощів настрій раптом розчиняються.

Через кілька миттєвостей Міні все-таки відпускає свого тонсена — той виринає з нутрощів тканинного царства й голосно відхекується. Чімін падає на ліжко поруч з Те, також важко дихаючи й розглядаючи свого друга з ніжною усмішкою.

— Весело, скажи? — безмірно щасливо, немов з'їв тонну цукрової вати й зробив селку з єдинорогом, запитує Міні. Техьон з не менш яскравим усміхом ствердно киває.

Дрібку секунд вони просто нерухомо лежать, доки Чімін вирішує не перебратися в схованку Те-Те. Він обплітає друга всіма кінцівками, гріє вушко молодшого розпашілим подихом і просто намагається чи то поділитися своєю енергією, чи підзарядитися силами Техьона.

— В тебе ноги холодні, — хіхікає Те, тицяючись носом у шию Чіміна.

— Я на підлозі стояв, — так само гигоче пиріжечок-хьон, а тоді бере й відгортає ногами штани Техьона, міцно притискаючи до теплої шкіри свої холодні ніжки.

— Я ж хворію, Міні, — шепоче молодший лагідно та турботливо. Проте, про кого він піклується — про себе з крижаними ступнями хьона на власних ногах чи Чіміна в тісному контакті із застудженим тонсеном — невідомо.

У відповідь Чімі тільки щось незрозуміло булькоче, сильніше притискаючись до теплого тільця поруч.

Вони лежать так, сплітаючись тілами та дихаючи заспокійливими, рідними запахами один одного, казна-скільки часу. Але це так добре — просто не ворушитися й ні за що не паритися — що Техьон ловить кожну мить.