Доцвірінькався

Розгублений чудик Техьона й друг Чонгука

Здається, Юнгі краплиночку його злякав.

«Ще б пак!» — стріляє в мозку Міна, коли він згадує свій прикид: чорний одяг, чорна маска, чорна кепка та чорне волосся, ще й у поєднанні з рукою, що досі не відпускає... Та це ж взагалі образ класичного негідника! Не дивно, що погляд такий зляканий. Тим більше, він міг не впізнати одного з провідних продюсерів Big Hit у цьому вбранні.

Але, зважаючи на холод від зап'ястя омеги, Юнгі вирішує піти на ризикований крок: провести його в свою студію. До всього, там ідеальні обставини для виконання поки що найвиразнішого бажання альфи — відігріти цього чудика та нарешті все в нього випитати.

Тому без вагань Мін веде омегу за собою по коридору, використовуючи його шоковий стан та мініатюрну ручку.

Зараз головне нікого не зустріти, бо на настрій для вигадування відмазок нема навіть натяку.

Реакція цього дивачка починається лише через пройдених два з половиною метри.

— Щ-що? — він аж затинається від здивування зі старанними намаганнями чинити опір.

Юнгі дійсно стримує себе, щоб не засміятися. Чудику не вистачає лише надутих губок (хоча вони й без того в нього пухкенькі) та складених на грудях рук. І комплект «Образи від манюніх химерників» буде повністю довершеним.

Можливо, розуміючи, що протидія цього омеги силі альфи виявляється занадто слабкою, чудик починає волати те, чого Мін очікував найменше.

— Пусти мене, збоченцю ненормальний! Пусти, бо я зараз тебе охороні здам! Негайно відпусти! — не припиняє горланити омега, доки одні двері не перестають змінюватися іншими, а студія Чонгука залишається десь за рогом.

Хах, «збоченець»? Він серйозно? Ще б мікробом назвав, правдоподібніше було б!

Однак скоро дивачок припиняє привертати увагу. Здається, він усвідомлює, кого ж тут справді можна назвати збоченцем. А що? Якийсь невідомий сторонній омега робить казна-що біля місця роботи відомого на весь світ айдола. Чим це не привід, щоб зробити дзвінок у поліцію?

Але все-таки кумедність ситуації за об'ємами перевищує деяких газових гігантів. Це ж ну справжнісіньке випробування на витримку! І як тут не розреготатися?

Добре, що чудик плететься десь за Юнгі й не помічає піднятих кутиків його губ, які прослизнули повз контроль альфи.