Вони пройшли повз охорону, забрали верхній одяг і вийшли в коридор. Поруч з’явилася Ліля і втрьох вони рушили на вулицю.
- Навіщо? – не витримав Іван, коли вони відходили від головного входу “За лаштунками”.
- Що навіщо?
- Навіщо ти мене звідти вивів?
- А тобі хотілося отримати по морді? Гадаю, ні. До речі, це Ліля.
- Але ж вона лишилась там з ним! – проігнорував його Ваня.
- Ми щось вигадаємо…
Гучно стукнули вхідні двері клубу і на вулицю вилетіли п’ятеро хлопців.
- Де вони?! – майже загарчав Сергій.
Дмитро з Іваном синхронно замовкли. Можна було не оцінювати сили – очевидно, що цей рік закінчиться погано.
- Сюди! – потягла їх за рукави Ліля.
- Он вони! – одночасно з нею викрикнув один з них.
І вони побігли. Всі. Ліля з хлопцями за ріг і через провулок на паралельну вулицю. Потім повернули праворуч і вздовж дороги поспішили у напряму кварталу з п’ятиповерховими будинками. Прислідувачі не відставали.
- В арку! – викрикнула Ліля, дістаючи на ходу ключі з кишені.
Вони опинитися у напівтемному дворику, перебігли через дитячий майданчик і зупинилися біля дверей у під’їзд. Дівчина спритно приклала магнітний ключ і вони ледь встигли заскочити та закрити за собою двері. Останні довелося з силою потягти на себе, бо найшвидший з прислідувачів схопив ручку з іншого боку і намагався утримати її, доки інші добігали. Чудо, що ніхто не прищимив пальці.
- Встигли. – видихнула Ліля і розсміялася.
- Так, але що далі? Сидіти і чекати, доки вони підуть? – відхекувався Діма.
- Або хтось упустить їх сюди… - додав Ваня.
- Або ми можемо піднятися до мене і відсвяткувати врешті-решт цей бісів Новий рік. – все ще з посмішкою відказала дівчина.
- А твої домашні не будуть проти?
- Думаю, Макс буде радий, що хтось складе йому компанію.
- Твій хлопець? – підняв на неї очі Дмитро.
- Гірше! Мій кіт.
