Напруга відчувалася ще на порозі. У віп-залі було людно, але більшість відійшли ближче до стін і подалі від суперечки, що розгорталася в центрі залу. Там стояв Іван, напроти якого потроху багровів Сергій Пилипчук. Ходили слухи, що він закордоном, бо давно не з’являвся на публіці. Поруч тупцяла Лара, вона безумовку щось торочила з опущеними до долу очима, схоже, і для неї його візит став сюрпризом. Діма глибоко вдихнув і повільно видихнув.
- Не підходь близько, якщо стане гаряче, якомога швидше йди геть.
Він дочекався, поки дівчина кинула, а потім рушив до друга.
- Гей, хлопці, що тут у вас відбувається? Вирішуєте, хто салют підпалить? – весело і досить голосно мовив Дмитро.
Лара нарешті замовкла і витріщилась на нього великими зляканими очима. Хлопці теж відволіктись один від одного і обернулися на його голос.
- А ти хто? Теж до неї? – Сергій кивнув у бік Лари.
- Я, власне, на вечірку прийшов, але щось тут не дуже весело.
- Чекай, зараз дам в морду цьому, - він з презирством махнув у бік Вані – і підемо святкувати…
- Якось не по-святковому морду бити.
- Коли нарвався, тоді й отримає.
- Вона вже не твоя дівчина, лиши її в спокої і підемо святкувати. – спокійно продовжив Іван.
- А чия ж? Твоя? – Сергій голосно розсміявся, даючи зрозуміти, що це йому вирішувати, а не Ларі чи ще комусь.
- А якщо й так?
- Тоді зараз зробимо, щоб було інакше… - він ступив ближче до хлопця і заніс руку для удару.
- Що тут відбувається? – у віп-зал увійшла охорона (пара амбалів, як на підбір) і, схоже, адміністратор – Повторю востаннє: що тут відбувається? Комусь надто душно і потрібно охолонути? Можемо допомогти…
- Чудова думка! Нам дійсно потрібно охолонути… - Діма однією рукою обійняв за плечі друга і змусив того піти у бік виходу.
