Звичайна дівчина, і цілком буденне шкільне життя. Але щось є таке цікаве у ньому, в житті, в дівчині. Але що?
Життя дуже складне. Іноді треба робити важкий вибір. Вибір може бути звичний, але найважче його зробити, бо так чи інакше треба чимось жер...
Годинник продзвенів, і я прокинулася. Як добре,що я виспалася. Пішла до шафи, і відкрила її. Там було забагато одягу, якщо ми і на три дні тут. Та я якось не дуже переживаю за це. Я замовила їжу в номер і стала думати про мій образ. Поки думала, в двері постукали. Я відчинила і побачила Едварда. - Можна ввійти? - Так, звичайно.
Едвард. Вона виглядає такою милою. Трішки заспане обличчя, і ніжний рум'янець личили їй. - Виспалася? - Так. - Ти поїж краще зараз, чи пізніше, бо ми там можливо довго будемо. - Емм. Добре. - І ще тобі принесуть плаття, надягни його, - і я посміхнувся, бо сам його вибирав. - Ааа, добре. Ми обоє знаходилися в незручній ситуації, бо не знали що говорити. І ось у двері знову постукали. - Ти когось чекаєш? - Так. - Кого? - Почекай, я відкрию. Я ліг на ліжко. Тим часом Емілі прийшла з їжею. Ну як, з візком із їжею. - Ти будеш? - Не відмовлюся. - Тоді вставай. - Так, сер - відповів той, і почав сміятися. - Їж давай, поки не передумала. Під час їжі, ми розмовляли, говорили про дитячі роки. І так заговорилис, що вже майже третя година. - Ой, вже третя! Едвард, вибач, але мені треба збиратися... Іііі... - Ой, так, авжеж, дякую що пригостила. І він вийшов. Я прийняла душ, і надягнувши халат, підійшла до дзеркала. Посушила волосся, і трішки підкрутила його(хвилястим зробила), далі настала черга макіяжу. Тут я довго не думала, і лише трішки підфарбувалася, далі в номер постукали, і мені віддали плаття. Я розгорнула і побачила дивовижне плаття.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Цей колір чудовий. Та чи не надто відверто? Я ввагалася вдягати чи ні, але все ж вдягнула. Воно ідеально підійшло. Мені лишилося лише взутися, як в двері постукали. Я глянула на годинник і вже пів шостої. Певно це Едвард.
За дверима стояв дійсно Едвард - Можна? - Так заходь, я вже готова. - Чудово виглядаєш. - Дякую. - Ось сейф. - Ой, точно... Я відкрила і взяла все, що треба. Поклала я не лише в сумочку, а й заховала у чохол, щоб не виглядало підозріло. - Ідемо? - Так. Я взула туфлі, і ми вийшли з номеру. За допомогою ліфта спустилися на перший поверх, зайшли в ресторан, і пішли до vip-столика. Довго "гостей" чекати не довелося. За вечерею, вони розмовляли між собою, я інколи питала, що означають деякі слова(для ролі) та робила вигляд, начебто не розуміюся у цих справах. Мені треба було якось мікрофони прикріпити до їхніх речей. І я почала діяти. Перший мікрофон, я прикріпила до самого низу штанів. Це я виходила до вбиральні, але коли вставала, то "випадково" впав браслет, і я нагнулася щоб його підняти, тим самим непомітно прикріпила мікрофон, ще й довга скатертина допомогла. Далі я дійсно пішла до вбиральні, поглянула на себе, підготувала ще кілька мікрофонів і камер. Далі було важче. Ці два чоловіки спитали чи я дівчина Едварда, і він відповів,що ні. Просто супутниця, чи "леді хорошої поведінки"(ну ви зрозуміли). Ще один мікрофон я прикріпила до комірця, який загорнувся у іншого чоловіка. Ще два поклала у кишеню обом, коли ми прощалися. І подарували їм ручки дорогоцінні. Вони виглядали розкішно, і там була смужка камінців де був влаштований мікрофон, і ще була влаштована камера. Думаю цього нам вистачить. Я замітила, що ці двоє теж хотіли щось таке підкласти, і в останній момент я просто втручалася, і вони переставали.
Ось ми вже підійшли до номеру. - Ходи до мене - запропонував Едвард. - Так, я тільки ноутбук візьму. - Ходи вже - і він потянув мене до своїх дверей, відкрив та пропустив уперед. Все було гарно прибрано і затишно. Номер трішки відрізнявся від мого. Я сіла за стіл з ноутбуком. І почала працювати. За хвилин п'ять ми вже слухали розмову цих двох після,того як вони вийшли. Нічого цікавого не було, більше всього вони нічого не думають робити поганого. Ось вже і опівніч. Я ще досі сиджу і слухаю з Едвардом їхню розмову. Я зовсім втомлена. А Ед сидить на кріслі, спершись на одну руку. Вже і 1 година ночі. І раптом чуємо: "- Як думаєш нам вдасться все провернути? Вілл оцінить це. А та дівчинка нічого так собі. - Я думаю, що вдасться. Буде наша. Може колись." Від цих слів я зніяковіла. А Едвард усміхнувся. Точніше він став пильно дивитися мені в очі. І так тривало кілька хвилин. - Щось не так?- спитала я - Ні, все добре. - То чому ти так дивишся на мене? - Та так. Лягай спати. - Я піду до себе. - У тебе сил вистачить? - Певно...- сказвши це я позіхнула, і закрила очі. І відкрити сил не вистачило. Я швидко заснула.
Едвард Вона так мило заснула. Я дістав свою футболку, підійов до неї розбудив щоб вона переодягнулася. Та вона милим голосом попросила щоб я їй допоміг. Я побачив її чарівне тіло. В іншому всесвітні я б вже взяв її всю. Та я не в тому світі. Я ще прийняв ванну, надягнув боксерки, і ліг поряд з нею. Отак солодко я і заснув. Відчуваю це буде один з найкращих ранків у моєму житті....
