Сонячна літня погода.
Сиплеться промінь згори.
Яблучна лиш прохолода
Тихо шепоче: "Візьми".
Яблук тиж жовтих, як сонце,
Свіжих, яскравих, смачних.
Чую від них насолоду,
Що манить нас у ці дні.
Я відчуваю, як небо
Синіє тихо вгорі.
Хоч і я знаю - так треба,
Знов я питаю вночі.
Чом сонця світло незгасне -
Світить щоразу для нас
Й чом це світило прекрасне,
Що бачу я у цей час,
Кидає промені-діти
Стрілами аж до землі?
Світлі, яскраві й налиті
Вони злітають згори.
Десь недалеко в гайочку
Бджілки злітаються знов,
Щоб знайти квітку-маячку,
Що їх заманить пилком.
Літня чудесна погода
Кличе мене у ці дні.
Й чудну лиш їх насолоду
Хочу я бачить завжди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
Poetry- А що, якщо ти долетиш до зірок, а там - нічого? - А що, якщо долечу, а там - все? © "Земля майбутнього"
